“Розстріляне Відродження” Обухівщини: “Кінець ідилії” Андрія Михайлюка з Германівки
Це:
- ГРИГОРІЙ КОСИНКА (с. Щербанівка)
- АНДРІЙ МИХАЙЛЮК (с. Германівка)
- АНДРІЙ МАЛИШКО (с. Обухів).
***
Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3
- “Висоти” обухівського гончарства: погляд із середини 90-х
- Обухів і Кагарлик: діти однієї епохи і подібних обставин розвитку
- Обухів, люди, воли на початку 20 століття: гіпотези щодо однієї світлини
- Українське вчора, фактор Болбочана і Обухів
- Педина у 1766 році: перша згадка (!), купа загадок
СПІЛЬНЕ
1. Всі троє з багатодітних, бідних або дуже бідних родин. Читати автобіографію Косинки без сліз не можна.
2. Михайлюк і Косинка – майже однолітки, точно – одне покоління. В обох творчість просякнута ліричністю і народними мотивами.
3. Всі троє мріяли вирватися зі своїх сіл (на щастя, поруч був Київ) і не поверталися до них. Крім Малишка, і той – спорадично.
***
ВІДМІННЕ
1. Двоє з них, Малишко і Михайлюк – поети, котрі писали у схожому, але, як на мене, відмінному стилі. Не скажу достеменно, але мені в поетичній образності Михайлюка вчувається більше імпресіонізм Косинки, ніж ліричність Малишка.
2. Двоє з них, Косинка і Михайлюк – представники Розстріляного Відродження.
3. Я не впевнений, що у творчості Косинки і Михайлюка є згадки про рідні краї. У Малишка є “Сонети обухівської дороги”. Боюсь помилитися, але що це як не спосіб бодай забутися про голодне і холодне дитинство, в той час як Малишко все-таки зробив кар’єру і міг повертатися додому в статусі? Косинка і Михайлюк – не встигли.
4. Малишко і Михайюк славили “радянську відчизну”, Косинка наче ні.
***
“ПІСЕННИЙ ПОХІД”
Власне Михайлюк, а про нього задумувався цей допис (ідея ширшого мазка прийшла згодом) прожив всього лише 25 років.
За цей час він встиг випустити 3 збірки, вірші в котрих, втім, часто повторюються.
Лише 1 з них, за моїми спостереженнями так чи інакше стосується рідного краю. Це вірш про Трипілля під назвою “ПІСЕННИЙ ПОХІД”, в котрому описується трагедія київських комсомольців на чолі з Мішою Ратманським.
Попри те, що вірш цілком пропагандистський, антизеленівський і тд – він непоганий. Хоча, за модою того часу дуже пафосний і наївний.
ПІСЕННИЙ ПОХІД
29 серпня 1935 року київські комсомольці провели похід по слідах перших героїв українського комсомолу, що вирушив у бій проти банди Зеленого.
… До Трипілля
через Хотів
по розложистих полях
слався славою походів
бойовий широкий шлях.
В теплу сонячну погоду
ми вимірювали путь
комсомольського походу,
несучи на банду лють.
Де Зелений на двоколці
з куркульками гуляв, —
йшли відважні комсомольці
між гущавині і галяв….
Весь вірш, власне – всі 3 збірки Андрія Михайюка з Германівки можна знайти тут.
Дві з них прижиттєві, одна – посмертна, видана в 1959 році після реаблітації в 1957.
***
МОЯ ПОЗИЦІЯ
1. Безумовно, всіх 3-х треба вивчати по школам в статусі класиків.
2. Однозначно, декого після ідеологічного просіювання через сито сучасних уявлень про добро і зло.
3. Ну, і якщо буде запроваджено курс на вивчення у школах місцевої історії – 3 персонажі вже є.