1 липня – річниця трагедії у Розкопаній: що не так з обухівською “політикою пам’яті”?
ПИТАННЯ
Два роки тому я пробував зрозуміти різницю між версією подій в Розкопаній в обухівських і трипільських краєзнавців (https://t.me/OBUKHIVFIRST/421). Станом на зараз питань менше не стало, лишилися ті самі і додалися нові:
1. «Розкопана могила» це обухівське чи трипільське урочище?
2. Звідки цифра 700 розстріляних чи були (є) і де списки?
3. В Обухові вважають, що там загинули лише наші земляки, що, зовсім не так.
4. Зовсім не зрозуміло звідки були цигани, з Обухова чи з Трипілля, із «Забари» чи з «Розкопаної».
ОБУХ. ВЕРСІЯ
Згідно з обухівською версією все почалося 28 червня 1943 року з розстрілу циган біля Обухова. Іншу ж частину розстріляли в самому Обухові, а вивезли в Розкопану. 1 липня розстріли продовжилися вже у Розкопаній, але тут терор вже був не вибірковий, а масовий.
ТРИП. ВЕРСІЯ
Трипільська версія і напис на обеліску на місці трагедії зовсім інші – розстріл ромів відбувся не в 1943, а в 1942, краєзнавці кажуть, що у Забарі (але, не всіх), напис – що біля Розкопаної (але, не всіх).
МОЯ ВЕРСІЯ
Мені обухівська версія здається стрункішою не лише тому, що її автор – Домотенко. Рік чи два тому Богдан Поліщук показав мені місце біля вулиці Ковалевської, котре, за словами старожилів називається «Циганські могили». Це не зовсім «Забара», або, точніше – зовсім не вона. Але, іншої у мене немає. Принаймні, в площині політики пам’яті. Гордість каже, що ми знайшли місце, інтуїція – що, не факт. Бардак? Да.
ПРИЧИНА РЕПРЕСІЙ
Крім того, дозволю собі зауважити, що події, про котрі йдеться були абсолютно типовими і для часу, і для режиму. Якщо говорити про масові страти того часу, то в нашому Краї їх було 3 (4)
1. Розстріл партизан в ур. Гощів
2. Розстріл ромів в ур. Забара
3. Розстріл всіх в ур. Розкопана.
Знову-таки, причина, котра примушувала німців заводити на територію додаткові сили гестапо і вдаватися до масових репресій майже завжди була одна і та сама. Це акції залякування у відповідь на дії підпілля, власне, партизан.
ПРОБЛЕМИ ПАМ’ЯТІ
1. МІФОЛОГІЗАЦІЯ: вона заміфологізована в кращих традиціях радянської пропаганди і до нас перейшла в такому вигляді просто у спадщину.
2. КУЛЬТИВУВАННЯ: «Розкопана» це частина ширшого культуру радянського Обухова часів Другої Світової. Крім неї до нього входили День пабєди, День звільнення Обухова, на ранніх етапах – могили загиблих бійців на площі у Центрі, вулиця Буканова тощо.
3. ЕТНОФІКСАЦІЯ: Більшість загиблих селяни з Обухова і інших сіл. Друга етнічна група – роми. Третя – євреї (здається, одиничні випадки).
4. ЛОКАЛІЗАЦІЯ: ймовірно, це найбільша проблема. Полягає вона у тому, що ми не знаємо ДЕ і ШО (або ШОСЬ) було.
Власне, це все ті ж самі «прокляті питання» історії Обухова – «Обухівський камінь», «готський» могильник, Лукавиця, Веприн, Обухівський замок і тд. Ми знаємо, що було, але, не знаємо ДЕ.
ЧОМУ ТАК
Причин багато.
- Головна – немає громадського замовлення. Це нікому не цікаво. Я можу перебільшувати, але в Обухові навряд чи знайдеться 10 чоловік, котрі прочитали бодай «Обухів» Домотенка. Книжку, котру він писав більше 7 років.
- Друга причина – Обухів дуже великий (24 кв. км), але власне урбанізованою є відносно невелика частина. Відтак, пам’ятник загиблому табору на Забарі або єврейському кладовищу у Поганій Товарині буде доступний лише одиницям.
- Третя причина – ми не вміємо маркувати історичний простір простими і інформаційними означниками на кшталт стендів абощо. Простими, дешевими, лаконічними. Такими, що сумарно дають уявлення про територію і брендують її історичними смислами.
Обухів є. Історія – є. Політика – є. Політики пам’яті – немає.
Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3
- Обухів, Поросся і роль географії в історії нашого краю 11-13 ст.н.е.
- На Базарній площі Обухова свято: державний архів поділився картами регіону
- Що ловилося на Нижньому озері в Обухові у середині 1970-х
- Верхнє озеро в Обухові: поселення 13 ст і маєток 19 ст на світлині 20 ст.
- Криниця у Панському яру – практична спроба реконструкції ритуалу