Десь біля Обухова
Він воював в армії Денікіна, вчився за рахунок Скоропадського і дружив з Винниченком, котрий навчався у нього.
Жив у Берліні, Парижі, де працював на радянську розвідку.
Спілкувався з Ельзою Тріоле, Луї Арагоном, Фернаном Леже, Пабло Пікассо, Анрі Матіссом.
Як він умудрився побувати в Обухові і лишити після візиту картину “Десь під Обуховом”? Я не знаю. Можливо, це сталося за його “київського” етапу життя.
Якби у мене спитали що на зображенні, я відповів би що гора Козарів шпиль, гора-пращур, пуп нашого мікро-регіону. А дорога, котру видно на ній це так звана “Зимова дорога” з карти Обухова 1837 року.
Фентезійна назва фантастичної локації, котра з’єднувала Обухів з Трипіллям і, ймовірно, була прохідною лише зимою, коли замерзали болота довкола неї.
Але, це лише моє враження.
Головне це те, що Обухів знаходив своє місце в творчості художників і поетів, від Киянченка до Вінграновського, від Чепелика до автора картини МИКОЛИ ПЕТРОВИЧА ГЛУЩЕНКА.
Треба шукати сліди подібного, адже кожне слово написане про Обухів, кожен мазок про його пейзажі творить інтегральний образ МІСТА НАШОЇ ДОЛІ.