Трипільці і українці на прикладі пшенично-житнього хліба: як пікся етногенез на черені історії
Не зачаровуючися шоб не розчаровуватися, але всі ці мезолітичні інвазії з “Балтійської етнокультурної провінції”” в басейн Дніпра і їх пізніші контакти з також притопавшим балкано-дунайським неолітом, нам відомим як трипільці, справили на мене враження своєю концептуальністю.
Я довго (хв 40) ламав голову над формулою, котра мала органічно схрестити цих “ужа и ежа” Правого і Лівого берега Дніпра і в кінці вийшов на майже діалектичну формулу, згідно з якою:
- НІ, ТРИПІЛЬЦІ ОДНОЗНАЧНО НЕ Є САМЕ ПРЯМИМИ ПРЕДКАМИ УКРАЇНЦІВ (не індоєвропейці і тд.)
- ТАК, ТРИПІЛЬЦІ БРАЛИ УЧАСТЬ В ЕТНОГЕНЕЗІ “ПРАУКРАЇНЦІВ” (термін так собі, виключно робочий).
Як це виглядало на практиці?
ІСТОРИЧНА ВЕРСІЯ: вони тривалий час жили, палили ліси, мотижили землю, розводили худобу на правому березі Дніпра.
Паралельно потроху окультурювали цих самих нащадків “мезолітичних мисливців” з лівого берега Дніпра, котрі були дикуватими і значно відсталішими.
З часом екстенсивна економіка (випалення лісів, виснаження чорноземів) та різка аридизація (засушливість) клімату призвели до колапсу протоцивілізації (до власне цивілізації вони не дотягнули) трипільців.
Відтак, дехто кинув землеробство і вдався до більш рентабельного на той момент перегонного тваринництва. Хтось занурився в ліси Полісся, інші, навпаки – спробували жити в степах.
Але, більшість була асимільована і поглинута сусідами-індоєвропейцями з Лівого берега, всіма цими середньостогівцями, ямниками і тд. Вони, в свою чергу, трохи підтягнулися і з часом катком пройшлися по енеолітичним землеробським культурам “Старої Європи”, котрі повторили долю трипільців.
Як це виглядає на більш доступному, ХЛІБНОМУ прикладі?
Час від часу я віддаю належне своїм хлібо-пекарським експериментам, котрі позбавлені консерватизму (преклоніння перед авторитетом рецептів).
Так от. Беру воду, дріжджі, пшеничне борошно і руцями то всьо валкую.
Згодом розумію, шо води забагато і починаю додавати ще борошно. Інколи якесь темне, приміром, житнє, горохове, лляне і тд.
В підсумку хліб виходить пшеничним за змістом, але візуально – темним. В ньому є жито, але він не є житнім.
З трипільцями те саме. Умовно, в нас є дещиця від них, але ми не є ними.
А тим більше – вони нами. Ці проекції не працюють ні в минуле, ні в майбутнє.
Я би додав, що їх вплив на наш етногенез був “дольовим”, якшо так можна сказати. Зрештою, вони були першими експатами з Балкан, але, не останніми. Здається, згодом тут ще кантувалися різні фракійські гештальти на кшталт “”чорнолісців” і тд.
Ну і з “Балтійського регіону” той же Залізняк нараховує до 12 хвиль, від парнєй з мезолітичної “таценківської” культури до варягів.
Тому етногенез це тісто, в котре періодично доливають, додають і домішують.
В нього є основа (опара), в котру протягом історії території домішують інші інгрідієнти і ставлять підходити десь в тепле місце еволюції.