Обухівчанка в Британії допомагає біженцям-землякам

Ще кілька років тому обухівчанка Антоніна Хайлак не сподівалась, що опиниться так далеко від рідної домівки. Відчуваючи небезпеку з боку войовничої сусідньої держави, молода жінка з чоловіком та 4-річним сином ще до початку російського вторгнення виїхала з України до Туманного Альбіону. Нині вони мешкають в англійському містечку Шрусбері (графство Шропшир) на південному Заході Великої Британії. Антоніна дуже вдячна країні, що прихистила її родину, місту, людям, які підтримали у тяжку хвилину, але душа її рветься додому, туди, де залишились мама з татом та троє братів, один з яких пішов зі зброєю в руках боронити свою країну від ворога-окупанта.

***

21 лютого репортер Midlands Today британської телерадіомовної компанії ВВС News Джоан Ріттл опублікувала інтерв’ю з нашою землячкою Антоніною. У ньому українка розповіла про пошуки рідного брата Івана Хайлака, який пропав безвісти на російсько-українській війні. Після його смерті молода жінка вважає своєю місією допомагати співвітчизникам, які, рятуючись від війни, змушені були виїхати за кордон.

«Іван був хрещеним батьком мого сина і моїм найкращим другом, – розповіла 28-річна обухівчанка. – Він вступив до українського війська на початку війни через свої патріотичні переконання і загострене почуття справедливості. Брат – учасник антитерористичної операції на Донбасі у 2014-2015 роках. Навіть коли було важко, він знаходив час телефонувати і родині, яка залишились в Україні, і мені за кордон. Але коли його бригаду перевели в гарячу точку, він став дзвонити рідко і мало розповідав про себе. На мої запитання про справи, відповідав: «У мене все гаразд. У нас все є. Не хвилюйся». А після 29 жовтня взагалі перестав виходити на зв’язок і не з’являвся в мережі».

Іван Хайлак воював стрільцем-снайпером 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, яка на початку російського вторгнення обороняла столицю України, а з літа 2022-го – Донбас.

Наприкінці жовтня противник штурмував їхній підрозділ біля Павлівки Волноваського району на Донеччині, де впродовж тривалого часу точились запеклі оборонні бої. Ворог з артилерії та градів 24/7 обстрілював позиції українських військових. Попри стійкість і відвагу, нашим бійцям не вистачало зброї і боєприпасів, тож вони вимушено відступили. Там полягло багато захисників України. Відтоді від Івана Хайлака і про нього не було жодної інформації. Родина гадала, що він потрапив у полон, сподіваючись, що він живий.

«А потім я отримала повідомлення від мами… До неї додому приїхали з поліції чи з військкомату й повідомили, що Іван зник безвісти. Ми були шоковані цією звісткою. Але оскільки ніхто його не бачив мертвим, у нас ще жевріла надія, що брат все-таки живий, можливо в полоні, але живий», – сподівалась українка.

Вона розповіла як марно намагалася знайти 31-річного брата. Тоня та її родина шукали Івана серед зниклих безвісти українців у соціальних мережах – у всіх можливих телеграм-каналах, групах, і за кілька тижнів на російському сайті, на якому вороги виставляли фотографії убитих українських воїнів, знайшли його знімок.

«Страшна картина. Це він! Це був мій брат. Як не впізнати рідну людину, – упевнено сказала Антоніна. – Поряд з його тілом – офіційні документи, а на самому сайті – біографічні дані, які міг розкрити лише він. Я дійшла висновку, що брат до полону, ймовірно, був ще живий, а росіяни закатували його до смерті…».

Важко пережила молода жінка втрату рідної людини, але треба знаходити сили жити далі. Ці сили надають їй родина та земляки, задля яких Антоніна з перших днів свого перебування у Сполученому Королівстві працює у Шропширському центрі підтримки біженців. Вільно володіючи англійською мовою, вона стала однією із семи перекладачів-українців, найнятих благодійною організацією Shropshire Supports Refugees, для роботи в Центрі.

Від початку війни Центр, який розташований у Шрусбері, допоміг близько шестистам українських біженців. Його виконавчий директор Аманда Джонс високо оцінила діяльність Антоніни і схвально відгукнулася про неї як про особистість.

Про свою роботу в Центрі підтримки біженців українка сказала так: «Допомагаючи іншим, ви відчуваєте, що робите щось важливе, що ви потрібні людям».

Наприкінці інтерв’ю Тоня повідала про свої найсокровенніші бажання – щоб війна закінчилася і всі українці повернулися додому.

«Не можу повірити, що вже минув рік. Я так довго не була вдома, не бачила своєї сім’ї. Навіть не змогла потрапити на похорон до брата. Хоча мої рідні знімали поховальний обряд онлайн, однак мені дуже боляче це пережити. Важко бачити маму, братів…», – зізналась українка.

Лише на початку січня тіло захисника Івана Хайлака за програмою обміну доправили на Україну і поховали на рідній Обухівщині.

Українка з усіх сил допомагає біженцям-землякам і щиро вірить у перемогу ЗСУ. Про це вона розповіла у телефонній розмові.

«Ми думали як бути корисними Україні, знаходячись за її межами, і придумали: серед нас є люди, наділені талантами. Тож у вільний час ми почали проводити концерти для мешканців графства Шропшир. Вони донатять нам кошти, а ми потім переводимо їх на підтримку ЗСУ. Англійці – добрі люди, вони щиро співчувають українцям і підтримують нашу країну у боротьбі проти російського агресора. Найчастіше на цих заходах я виконую пісні. Українські народні та патріотичні серед наших слухачів користуються найбільшим попитом», – поділилась обухівчанка.

Вона хоч і непрофесійна співачка, але має чудовий голос, з 11 років відвідувала гурток при ЗОШ №3, а потім була учасником ансамблю «Смайл» при Київському національному університеті технології і дизайну. Ще Тоня розповіла, що нещодавно записала пісню і присвятила її братові. Цей музичний твір вона надіслала і мені. Прослухавши, я зловила себе на думці, що пісня написана неначе і справді про її мужнього брата-воїна. Щемливо і проникливо у виконанні українки звучали слова як «молодий козак… в бою за волю пішов в далечінь, за правду і долю нових поколінь…». Як і тисячі захисників України.

• Кутки рідні і куточки, де зростали сини і дочки
• Обухів відсвяткує річницю звільнення Київщини від рашистських окупантів
• Ентузіаст зробив 3D-копію зниклої церкви на Обухівщині
• В Обухові провели лекцію про «шитий» рушник для вчителів з праці
• Майно “Аероку” в Обухові потихеньку розкрадають?

Джерело: https://obukhiv.info/news/obukhivchanka-v-britanii-dopomagae-bizhentcyam-zemlyakam/