Україна очищується від скверни «русского мира». Що відбувається з церквами УПЦ МП в Обухові і біля нього?
Втім, частина віруючих УПЦ МП до цих пір вважає, що колаборація проросійської частини їх церкви з окупантами це видумка недоброзичливців. Це і дивує, і обурює, оскільки не бачити очевидне можуть тільки дві категорії громадян:
- з явними порушеннями когнітивних процесів у головному мозку;
- з прихованими політичними мотивами у грішній душі.
На мою скромну думку стороннього спостерігача Україна поступово очищується.
Доказ – все більше громад переходять з УПЦ до ПЦУ.
Чи є якісь зрушення в цей бік в Обухові і селах його громади?
З цим питанням я підійшов до тих, хто у ньому явно компетентніший. Хто знає ситуацію з середини.
Це Благочинний Обухівського благочиння, – протоієрей Костянтин Мадзяновський та Павло Комарніцький, священник церкви Успіння Пресвятої Богородиці в селі Григорівка, Обухівської тегромади.
Так, справді, інтенсивність переходу громад з УПЦ до ПЦУ стрімко збільшується. Причини всім відомі: війна росії проти України, благословення патріарха московського кіріла на війну та знищення нашого народу, масове калаборанство в середині УПЦ МП, що офіційно підтвердила СБУ, – впевнений К. Мадзяновський.
Його колега з Григорівки П. Комарніцький менш оптимістичний.
Я парафіяльний священник, стовідсотково інформацією не володію. Але, навіть, виходячи з тієї інформації що є, можна зробити висновок: зрушень повний нуль, ніхто не переходить, всі залишаються на своїх місцях. На мою думку священикам УПЦ комфортно, оскільки ніхто на них не тисне, багатьох на місцях навіть підтримують старости, – прокоментував він.
Втім, попри його песимізм деякі, хоча і малоочевидні процеси в Обухівській тергромаді таки відбуваються.
Щодо переходу парафій від московської церкви до ПЦУ в нашій Обухівській громаді, то станом на сьогодні остаточно перейшла у склад ПЦУ релігійна громада у с. Деремезна. Є й інші парафії, які готуються до офіційного переходу. Також багато вірян МП перестали відвідувати богослужіння у їх храмах, і почали відвідувати храми ПЦУ саме у зв’язку з війною і позицією УПЦ МП, і з їх слів почуваються в наших храмах як удома, – розповів К. Мадзяновский.
Не секрет, що ситуація в Обухові залежить від волі однієї людини – архієпископа Обухівського УПЦ МП Іони. На мою думку, один з проявів фарисейства (котрий мене смішить) полягає у тому, що на його сторінці у фейсбуці є багато заяв про допомогу ЗСУ. Водночас він є кліриком РПЦ, про шо свідчить сайт цієї церкви. Що означає така біполярність?
К. Мадзяновский впевнений, що це свідчення «інстинкту самозбереження». Він нагадав, що єпископ Іона є одним з тих самих трьох представників УПЦ МП, які не піднялися в залі Верховної ради України для вшанування пам’яті загиблих воїнів АТО.
Як звичайний священик я не в праві судити архієреїв, але й вони грішать і помиляються. А у випадку війни й загрози знищення нашого народу, коли ти розумієш, що людина через призму ідеології «руського міра» (яка, до речі засуджена Православними Церквами як сучасна єресь) явно зайняла бік ворога мого народу, моєї сім’ї, моїх дітей, моєї пастви, – мовчати ніхто не буде.
Ну а зара, звичайно, він є «донатором» ЗСУ, – зіронізував Мадзяновський.
Натомість П. Комарніцький переконаний, що в цьому годі шукати раціонального пояснення.
Це замилювання очей. Про що може свідчити «сир в мишоловці»? Це огидно і недостойно солдата брати будь-яку допомогу у ворога, яким би «добрим» цей ворог не був, він не полишить своїх планів, – переконаний священник.
І останній мазок на церковній картині Обухова. Лавра – духовне серце України, котре скоро одужає. Монастир у Нещерові – Обухова. Питання коли він позбудеться ФСБ-шної скверни актуальне як ніколи.
Під час вторгнення російських військ на територію нашої держави, Обухівщина найбільше непокоїлась саме позицією і діями Нещерівського Спасо-Преображенського монастиря. Люди з великим хвилюванням висловлювали свої думки й побоювання саме з приводу позиції керівника, насельників, і особливо тодішніх «відвідувачів» монастиря. «Гуляла» різна інформація про те, що там відбувалось, але оцінку й остаточні висновки має надати відповідний державний орган.
Дуже хотілося б, аби Нещерівський Спасо-Преображенський монастир під керівництвом чи ні єпископа Іони Черепанова перейшов під юрисдикцію Православної Церкви України, і мали б з цього приводу спокій у нашій громаді. Може бути й інший варіант (у світлі останніх подій) – громада Обухівської МТГ сама визначить подальшу долю монастиря, – підсумував протоієрей Костянтин Мадзяновський.
Його колега Комарніцький зауважив, що «це питання викликає більше емоцій, ніж відповідей».
Основне залежить від людей, хоча велика роль тут і місцевої влади. Якщо і надалі так відноситись до цього питання, то ніколи там Української церкви не буде. Чомусь мовчать місцеві жителі, чомусь мовчать обухівчани, чомусь мовчить влада. Але я вірю, що до монастиря теж черга дійде, – додав він.
***
Таким чином, шановні друзі, читачі, земляки станом на сьогодні є сенс говорити про статус-кво: авто змін у церковному житті Обухова заведене, дирчить, газує, але, з місця не рушить.
Можливо, є сенс його підштовхнути. Питання лише в тому як.
- Трипільці і українці на прикладі пшенично-житнього хліба: як пікся етногенез на черені історії
- Останній сніг це весняні маніфестації глиняної душі Обухові
- Київській області – 1181, Обухівському району – 15 000 років
- Етнофутуризм по-українськи: від палеоліта до козаків
- Від Малишка до Малищенка і назад: казуси обухівського прізвищетворення