ЛІЛІЯ ПЛИС: від Обухова до Копенгагена один крок або як боротися зі стресом під час війни
Як ви вважаєте, талант до малювання повинен бути “в крові” чи цього можна навчитися? Як з’явився «художник всередині Вас»?
Я вважаю, що можна навчитись і розкрити в собі будь-які таланти. Я прийшла в живопис чотири роки тому, до цього ніколи не малювала. Напевно, я трошки одержима, але є наполегливість і ось таке трішки «божевілля» задля досягнення мети. Плюс я приділяла дуже багато часу навчанню. Коли все оце сходиться – буде результат і успіх.
У мене все почалось з вишивки. Треба було промальовувати деякі елементи, тому пішла вчитись. Тоді й зрозуміла, що сам процес мене заворожує. Для мене не результат головне, а сам процес. Коли я творю, забуваю про все, я щаслива.
Раніше чим займались? Був зв’язок з мистецтвом?
Зовсім, ні. Я навчалась в КПІ, п’ятнадцять років працювала в Міністерстві палива та енергетики України, потім в ПрАТ «НЕК «Укренерго». А коли звільнилась, в мені почались «метаморфози», з’явилось бажання творити, спочатку це була вишивка. Потім шила сумки ручної роботи, оздоблювала по різному. А вже потім в моєму житті з’явився живопис.
Що чи хто вас надихає? Звідки ви черпаєте нові ідеї?
Все красиве, що я бачу навколо, мене надихає. Контраст світла і тіні. Головне спіймати, зафіксувати, сфотографувати цей момент і перенести на полотно.
Останні два роки я пишу міські пейзажі, або сама фотографую, або друзі мені надсилають фото гарної архітектури і малюю з фотографій.
До цього малювала портрети або тварин. Маю роботи маслом, пробувала творити різними матеріалами і зупинилась на акварелі. Я вважаю, якщо бити в одну точку, займатись в одному напрямку – результат буде швидше і ефектніше.
Обухів малюєте?
Так, цей пейзаж можна побачити в кав’ярні «Солодкий блюз», разом з іншими моїми роботами.
Як вплинула війна на Вашу творчість?
В момент повномасштабного вторгнення ми подорожували. В цей час знаходились в Данії і стали першими біженцями в центрі біженців поблизу Копенгагена. Спочатку був шалений стрес, чоловік пішов захищати Батьківщину, ми в чужій країні навіть без речей. Не до творчості якось, та й натхнення не було, матеріалів.
Через якийсь час знайшли магазин і купили все по-мінімуму, такі дорожні наборчики. Я почала малювати і зрозуміла, що мій психічний стан покращується. Малювала архітектуру Данії, все, що бачила навкруги.
Данія дуже красива країна, майже кожна будівля прекрасна. Я надихалась і багато малювала.
Всі роботи можна переглянути і придбати на моїх сторінках у Facebook, Instagram, TikTok та YouTube.
Була я там 9 місяців і дуже сумувала за Україною. Коли повернулась, мене зустріли мої друзі. У нас є група дівчат, ми зустрічаємось, граємо в ігри, займаємось англійською. Була навіть театральна студія, ми розвивали в собі акторські навички. Мені цього страшенно не вистачало, спілкування – це дуже важливо.
Я щаслива повернутись в колектив кльових людей зі спільними поглядами і цінностями.
Ваші роботи представляють на виставках, в тому числі і закордонних, розкажіть про це.
Коли я ще вишивала, у мене була виставка в Трипільському музеї. Це колекція «Ван Гог в стрічках».
Ще була спільна з Ольгою Кадіковою виставка, акварель і масло в Обухівському краєзнавчому музеї ім. Ю. Домотенка.
Ще була виставка в кав’ярні «Солодкий блюз», там і зараз можна побачить мої роботи.
Власниця галереї в Данії дуже зацікавилась українцями і запропонувала мені прийняти участь у виставці «Данія очима українця». Я вже відправила свої роботи в Копенгаген. Відкриття заплановане на середину травня.
Крім живопису ще чимось займаєтесь?
Викладаю вишивку в студії «Сьоме небо» для дітей від 7 до 12 років та дорослих. Зараз ходять десь 10 діток, але якщо є бажаючі, запрошуємо приєднатись до наших занять.
Всі, хто займається, мають наразі гарні результати. Ми вишиваємо стрічками та іншими матеріалами, муліне, в’язальні нитки, одним словом: все йде в хід. А ще трішки малюємо.
Ще мене захоплює пейзажна вишивка. Знаходжу ідеї і робимо щось подібне на заняттях, з тими, хто вже давно ходить і має навички. Був у нас проект з Наталею Лінською, проводили заняття з пейзажної вишивки для дорослих.
Щоб наразі хотіли побажати Обухову і Україні?
В першу чергу – Перемоги!
Я вважаю, що зараз особливо важливо займатись творчістю.
Це полегшує психічний стан, зменшує стрес.
Тому – творіть.
- Квітковий бізнес в Обухові протягом 10 років: як це, хто це, де це?
- ЛЮБОВ ГОВОРУН: пекла, печу і пектиму. Зараз більше для фронту, для бійців
- ЛЮДМИЛА АДАМОВА: у 2022-му ми безкоштовно пролікували кілька тисяч бійців тероборони та ЗСУ
- ЛІЛІЯ КАРАСЬ: «Мене надихає робота з дітьми – це завжди позитивна енергетика!»
- НАТАЛЯ ЛІНСЬКА: «Якщо немає натхнення – нічого не вийде» (!)