Топоніміка Гощева у спогадах Осипа Думіна: 3 роки “обухівсько-трипільської УПА”
- ГОЩІВ — залишки реліктової заплави біля Обухова. Ще донедавна – заплавний ліс від Лісників-Ходосівки до Українки-Трипілля.
Утворення – ймовірно, в результаті гідро-удару палео-Дніпра у пізньому мезоліті.
Функціонування — як умовно паралельне русло Дніпра, куди до 1905 року переливалася частина паводкових вод з головного русла.
Візуально — великий луг ліворуч від дороги Обухів-Київ.
2. ОСИП ДУМІН — неймовірно цікавий і надзвичайно мутний штріх. Судіть самі:
- Галичанин. У 1919 році на чолі карального корпусу Січових Стрільців Є.Коновальця воює з отаманом Зеленим біля Обухова. Розстрілює тих самих “зеленівців”, про що згадує у своїх спогадах.
- Вже буквально за рік (+-) – викладач у Києві у більшовицькій Школі Червоних Старшин.
- Ще за рік — воює разом із залишками “зеленівців” (котрих розстрілював) проти більшовиків (котрих навчав) у складі “Гощівського партизанського загону”.
- Далі його біографія не скидає оберти і щораз то більше дивує на кожному повороті. Але, навіть її обухівська частина виглядає ну дуже оригінально (особливо в частині “послідовності” політичних поглядів).
Власне, в 1930 році виходить його книжка “ПАРТИЗАНИ” (спомини). Я продираюся через її тодішній галицький діалект як самі партизани через нетрі Гощова і ось шо я маю вам сказати.
“ГОЩІВЦІ” ЦЕ МІСЦЕВА УПА
- Якшо не знаєш, де цей Гощів, то перше враження — це книжка про УПА.
- Все, включно з лексикою (жи..о — каца…я, землянки в лісі, рейди на хутори і тд) — все, разом з елементами ідеології наче з пізніших книжок про УПА.
- Ну і сам “Гощівський партизанський загін” це прототип, міні-копія, наддніпрянська версія
УПА.ЛЮДИ — КЛАСОВИЙ ЗРІЗ ТОГОЧАСНОГО СЕЛЯНСТВА
- Більшість “гощівців” – це небідні до війни трипільські селяни з колишніх загонів Зеленого. Серед них мало з інших сіл. Раз згадується загиблий в бою обухівець Гульоватий (в оригіналі). Співчувають бійцям у Нещерові; не дуже люблять (“зеленівців”), але дають хліб у Безрадичах; майже ненавидять у підконтрольній комнезамам Гудимівці. Харчова база і шпигунська мережа повстанців — Таценки і Трипілля.
- Керує “гощівцями” колишній “зеленівець” Колісник. Попереднього отамана Мусія Таценка застрелив по п’яні інший отаман Мовчан (Махно — Григорьєва, Дяків — Зеленого і тд). На момент здалося, що анархічна отаманська міжусобиця — також українська традиція, котра бере свій початок ще з козацьких часів.
ТОПОНІМІКА ГОЩОВА — ЗАЛИШКИ 19 СТОЛІТТЯ НА ПОЧАТКУ 20-го
- Перше, що кидається в очі це лінія, вздовж котрої рухається туди-сюди загін. Ні, не вздовж заплави до Ходосівки і навіть не в бік Обухова і сіл за ним. Його ойкумена це власне урочище Гощів — лівий берег Дніпра – Переяславщина, котру Думін раз по разу називає Полтавщиною, що також наводить на думки про тодішню ідентифікацію території (правий берег – Київщина, лівий — Полтавщина). Вони сидять на правому березі і періодично переходять Дніпро шоб повоювати з “комуною” в районі Воронькова.
- Далі. На самому початку книжки Думін наводить аналогію, котра свого часу прийшла мені в голову — Гощів дуже схожий на історичний Великий Луг на Запоріжжі. Ймовірно, через заплавний характер території плюс аналогії з козацтвом, котрі також притаманні автору.
- Частина топонімів, котрі вживає Думін у 1921 році родом з 19 століття і є на картах Шуберта сторічної давнини (1820 — 1840).
- Зокрема, Думін використовує дві назви: “Орел” (Орель) і “Задавів кут”.Перша, на мою думку, є привнесеною з лівого берега Дніпра (власне Полтавщини), але то інша історія. На карті 19 століття це корчма (постоялий двір і тд). Через 100 років у Думіна – “гостиниця”. По суті, те саме.“Задавів кут”, котрий ми колись читали як “Забавів” – також колишня корчма, з котрої йшли три дороги (на Київ, на Обухів, на Трипілля) — у спогадах це найбільш значимий, реперний і вживаний топонім. І лише раз чи два згадується, шо у 1921 році на відміну від функціонуючої “Орелі” це груда камінців, власне, залишки корчми.
- Не менш цікавою є постійна згадка “островів” – Антонового і Великого. Свого часу я намагався зрозуміти, що значить “острів Кораблище” північніше Гощова. Думін пояснює це просто і дуже близько до обгрунтованого варіанту.У нього “острови” у Гощеві це колишні підвищення в заплаві. Свого часу оточені водою (до слова, є на всіх картах цієї території починаючи з 17-18 століть) у 20 вони перетворюються на величезні галявини-сінокоси.Тут Думін наводить якийсь тогочасний переказ про обухівського графа Орліва (?), котрий ніби-то колись нарив у Гощеві ариків, а відтак і осушив його частину, наслідком чого і стала поява “островів”.
- Втім, очевидно, що і термін “острів”, і його функціональне призначення (“сінокіс”) раніші ніж обухівські перекази початку 20 ст, адже зустрічаються ще у документах 17 ст.
- Крім них згадується топонім “Широка канава” і хрест з дуба, якого поставили жителі хутора Таценки (біля 20 хат) на місці загибелі пастушка, котрий випадково загинув під час перестрілки. Тут мені згадався хрест на Педині, а у голову постукалася думка про те, що він також міг маркувати собою кенотаф, не могилу.
- Чи був в середині 18 ст. в районі площі Матері в Обухові некрополь? (кладовище)
- Обухів, центр, 1948 рік: де саме фотограф натиснув на кнопку?
- 2 гранд-наративи обухівської історії на прикладі перейменування його вулиць
- Блага вість обухівської історії і трошки про “божественний” ребрендинг міста
- Україна очищується від скверни «русского мира». Що відбувається з церквами УПЦ МП в Обухові і біля нього?