День захисників і захисниць: чи варто вітати дітей з недитячими святами?
Наступного дня мій семирічний син приніс зі школи сік і коржик – його привітали. Підозрюю, що саме останній покликаний розповісти дітям про важливість цього дня.
Зазначу, що попри те, що свято не має гендерного поділу – привітали лише хлопчиків, перетворюючи все на 23 фєвраля (напевно, дівчат вітатимуть на День матері). 10 років війни, понад 1,5 з яких повномасштабної, нічого не змінює у світогляді людей.
Заклади освіти, зазвичай, лояльно ставляться до таких батьківських ініціатив і часто саме вчителя батьки залучають до роздачі солодощів, посуду чи ще чогось, на що вистачило фантазії у невгамовних «активістів».
Чи доречне таке привітання дітей, Хроніки Обухова запитали у освітнього омбудсмена Сергія Горбачова. Він зазначив, що у суспільстві загалом, зокрема в закладах освіти, поширена тенденція плутати збирання коштів і привітання зі святом. У суспільстві важливо впроваджувати підтримку і фіксацію певних норм у ставленні до різних груп людей, зокрема і за професією. Це нормально. Не нормально, коли під цим приводом починають збирати гроші.
Привітати ж можна по-різному: малюнком, віршем, піснею. Також, наприклад, діти могли б підготувати розповідь, як відзначають свято у родині. Можливо вона буде не дуже вправною, але щирою і своїми словами. Можна проводити різноманітні тематичні квести. Насправді, варіантів – багато, і тут творчість нічим не обмежується, головне, щоб креативності вистачило на більше, ніж “а давайте здамо гроші”. Такий підхід свідчить, перш за все, про нерозуміння важливості цих речей.
Освітній омбудсмен зазначив, що діти не повинні залишатись осторонь від державних і народних свят. Питання лиш у тому, в якій формі це робити. У багатьох сім’ях воюють рідні та близькі, тому привітання мають бути тактовними й виваженими, щоб не травмувати дитину.
Водночас, – наголосив Сергій Горбачов, – у дітей має формуватися розуміння, що як країна, як суспільство, як народ ми є лише завдяки тому, що нас захищають наші хлопці та дівчата. Важливо дітям постійно про це нагадувати, і свято, яке ми відзначали – найкращий і найлогічніший привід так зробити.
Чому це відбувається?
Ініціатором і організатором таких заходів, зазвичай, виступають так звані «батьківські комітети». На початку осені оживають шкільні чати з опитуваннями на тему: «як будемо вітати дітей», «що будемо дарувати». Основна аргументація такої діяльності, це:
- Всі так роблять;
- Це ж майбутні захисники;
- Нас же вітали;
Якщо раптом виявляється, що хтось із батьків проти подарунків дітям, створюються опитування в чатах і вступає в силу головний аргумент – більшість проголосувала «за». А до всіх незадоволених таким рішенням застосовують різні методи впливу, скочуючись навіть до шантажу і колективного цькування.
А що ж батьки?
Радує, що все більше і більше людей відмовляється від цієї недоречної ініціативи, про що свідчать коментарі до обговорень в соцмережах. Дехто називає цей атавізм масовим вітанням хлопців з тим що вони хлопці, а дівчат з тим, що вони дівчата. Проте, більшість все ж не бачить в цьому нічого дивного.
Хроніки Обухова попросили прокоментувати ситуацію Романа Корсуна, юриста Громадського об’єднання “БАТЬКИ SOS”. Він наголосив, що школа – заклад освіти, головне завдання якого навчати дітей.
Всі ці колективні святкування не мають нічого спільного з навчанням. Батьківські комітети, які займаються збором коштів на подарунки, втратили зв’язок з реальністю і замість того, щоб виконувати функцію громадського нагляду за діяльністю школи, перетворилися на колекторів чи рекетирів. Щодо святкування для захисників та захисниць, то не зрозуміло, яке відношення мають діти до цього свята. Це день вшанування і поваги до справжніх захисників і захисниць. Варто замість грошей на подарунки провести виховну годину про те, що відбувається у країні (війна) і пояснити дітям, хто справжні захисники. Бо всі ці привітання з днем хлопчиків чи днем дівчаток – совкова традиція, – зазначив Роман.
Чи матиме це наслідки
Наслідком масового вітання зі святами непричетних може стати знецінення значення самого свята. День захисників і захисниць ризикує перетворитись на день дарування шкарпеток (23 фєвраля), як 8 березня перетворилось на десь самотнього тюльпана.
Чи не сформують такі дії хибне та нелогічне сприйняття світу у дітей? Адже захисник – це той, хто боронить країну. Ми ж не вітаємо майбутніх енергетиків, юристів, програмістів тощо.
Це непросте питання Хроніки Обухова обговорили з дитячою психологинею і психотерапевткою Валентиною Возною. Вона зазначила, що з одного боку ініціація, яка відбувається під час привітань є досить важливою. Хлопчики долучаються до світу чоловіків, дівчата до світу жінок. З іншого «дорослі» свята передбачають і відповідальність дорослу і зрілу.
Зрозуміло що у ненормальних умовах, таких як війна, відповідальність дорослих зростає в рази і поняття «безпечний дорослий» змінюється принципово. А отже і дитина сприймає поведінкові патерни відповідно. Тому посилення уваги дітей під час привітань до світу дорослих формує подібні приклади наслідування.
Валентина додала, що кожна дитина сприймає привітання по різному, але можна виокремити два досить розповсюджені моменти.
Перший: дитина відчуває , що привітання належить їй , хоча і не передбачено аналогічних до дорослих підстав для цього(день захисників – хлопчики ще не мають достатнього досвіду, наприклад, або день матері – дівчатка, ще не є мамами).
Другий: дитина свідомо чи підсвідомо намагається відтворювати тематичні стратегії поведінки дорослих якийсь час перед та після свят. Провідну роль відіграють довірливі стосунки між дитиною і батьками, і дають змогу обговорювати причетність дитини до певних свят або ні та обґрунтовувати привітання або їхню відсутність.
Психологиня зазначила, що вирішувати вітати дитину із «недитячими» святами чи ні, завжди залишаються за дорослими. Але важливо враховувати, що саме довіра, присутність та надійність дорослих, забезпечує інформованість, здатність міркування та впевненість дитини у собі за будь-яких умов: привітань дітей або привітань виключно дорослих.
Тож, вітати, чи не вітати?
Особливо це стосується подарунків. Тут хотілось би наголосити, що рішення дарувати щось чи ні дітям на недитячі свята, дорослі мали б приймати виключно по відношенню до своєї дитини і не «колективізувати» загальне освітнє середовище. Адже, День захисників і захисниць – це передусім ще один спосіб подякувати їм за захист. Можливість вшанувати воїнів обох статей, які щодня боронять нас від російського агресора. І згадати тих, хто поклав життя за свободу і незалежність України.