Місцеві новини

Міф про Бердяєвих: обухівська міська казка родом із 90-х

Редактор

Міф про Бердяєвих: обухівська міська казка родом із 90-х

Це обухівські міфи, сформовані, як не парадоксально, самими дослідниками.
Один з них це досить опуклий, але практично не проговорений корпус переказів про панів Бердяєвих.

Як і частина інших він багатоукладний, а відтак, містить кілька ліній:
1. Палац (замок).
2. Парк (сад).
3. Церква (і крипта).
4. брати Бердяєві – обухівці.
5. Сергій Бердяєв – український патріот.

Сьогоднішній допис присвячений пункту 4, втім, попередньо уточню всі інші.
Отже, звідки уявлення про маєток Бердяєвих як про щось архітектурно масштабне, оточене рослинним декором і тд?

Відповідаю.

З Домотенка, котрий взяв це зі спогадів Панченка, а той зі згадок кількох людей, котрі, в свою чергу, повторили бачене в глибокому дитинстві або почуте від старших родичів.

Все добре, але є 1 але. І це навіть не багаторазова передача інформації, що само собою не може сприяти її валідності.

Головне тут інше. Панченко записував про маєток Горчакових, а не Бердяєвих.
Бердяєві продали його Горчаковим у 1876 році. Навряд чи в 1990-х хтось пам’ятав як він виглядав.

Коротко:
1. ПАЛАЦ (ЗАМОК). Ми не знаємо, на що архітектурно був схожий маєток Бердяєвих. Палац? Ні, вони були досить (чи дуже) бідні. Замок? Теж, це була дача, яку дуже любив їх батько, а не захисна споруда.
2. ПАРК. На карто-фрагментах маєтку є ліс, пасіка і тд. Про сад згадує Микола Бердяєв. Про парк – ніхто. Відтак, станом на зараз вираз “Бердяєвський парк” це оксюморон. У Горчакових він вже міг бути. З іншого боку, якшо відкинути софістику, то яка між ними різниця? Парк це декоративні рослини, а сад – вжиткові?
3. ЦЕРКВА. Хороша, кам’яна, стояла в Центрі. Згідно з переказом її зруйнували в 1936, хоча, йдеться лише про десакралізацію – зняли мідні, потрібні військ. промисловості, купола.

Я чув версії про те, що сам корпус церкви ще якийсь час стояв. Згодом його розібрали, з частини побудували пристань у Трипіллі (?) і тд. Відтак, доля церкви це сюжет 1. Він неоднорідний.

Сюжет №2 це записаний Панченком переказ про захоронення в церкві, ймовірно (тре перевіряти) діда Бердяєвих, засновника маєтку. Крім нього у крипті була дитина і дві шаблі. Ше наче на якісь свята її відкривали аби він теж послухав службу.

Згідно з суч. версією зруйнували церкву комуністи. Але, при цьому, прізвища руйнівників суцільно місцеві.

4. СІРЬОЖА БЕРДЯЄВ – УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІОТ. І знову ніт. Він був “человеком руссской культуры”, ніколи не заїкався про Незалежність України, хоча тоді цей тренд вже стрімко розвивався. Втім, він знав українську мову і навіть писав нею (є версія, що до 25% своїх творів).
І якшо старший, Коля, в сучасних умовах, щось на кшталт правого консерватора, то Сірьожа – лівого ліберала, котрий тянув за пригноблені меншини того часу. Українців, євреїв, робітників. Зараз таких називають “хорошими русскими”.

5. Ну і останнє. БРАТИ БЕРДЯЄВИ – ОБУХІВЦІ.

І знову – ніт.

Згідно зі всіма даними вони обидва народилися у Києві.

Обидва бували на дачі в Обухові. Втім, якщо Сергій довше, то Микола – зовсім мало, позаяк маєток продали коли він був ще зовсім дрібним (2 чи 4 роки).

Хрещені у Києві:
Сергій у церкві Святого Георгія (зруйнована),
Микола – легендарному Спасі на Берестові.

Такі от пироги з панами.

Відтак, стає зрозумілим, хто і коли сформував “тіло” легенди про хороших панів Бердяєвих, вихованих і майже не представників колоніальної окупаційної адміністрації. І коли.

Це дядьки-краєзнавці в +- 90-х роках 20 ст.

Але, не тому, що хотіли як гірше. Просто наявні джерела інформації тоді були занадто куцими для ширшої обсервації питання.

Помилка це не завжди вина.

І не тотожно їй.

Джерело: https://obukhiv.info/news/mif-pro-berdyaevikh-obukhivska-miska-kazka-rodom-iz-90-kh/