Місцеві новини

Поросся – буферна чи контактна зона і місце Обухова на терені

Редактор

Поросся - буферна чи контактна зона і місце Обухова на терені

Втім, на певному етапі мене зацікавило інше питання, а саме: як СПІВВІДНОСИЛИСЯ ЗЕМЛЕРОБИ І КОЧІВНИКИ в межах териорії, значна частина котрої зараз належить до Обухівського району? Для порівняння я взяв САРМАТІВ і ПЕЧЕНІГІВ/КЛОБУКІВ.

Перші – іранці, кошмарили наших теоретичних предків (не всі ввжають зарубинців ранніми словянами), другі – тюрки, вже напевно не давали жити землеробам краю за часів Русі.

Різниця між ними біля 1 тис. років. Але, не тільки.

І тут я підхожу жо того, що називаю “слизьким”. Кілька вечорів поспіль я вдивлявся у сумні археологічні дописи і в якийсь момент мені здалося, що попри все між сарматами і чорними клобуками є ДЕЩО БІЛЬШ СПІЛЬНЕ ніж кінь і специфічний тип господарської діяльності (посуха – грабуй сусідів).

Це АРЕАЛ.

Уявіть собі карту Обухівського району між Стугною і Россю, власне ядро Поросся. Простіше кажучи це
ТРИ РІЧКИ:
– СТУГНА (Васильків – Обухів – Трипілля)
– РОСАВА (+- Кагарлик – точно Миронівка)
– РОСЬ (Богуслав).
Північ – Стугна, медіана – Росава, південь – Рось.

Так от, здалося мені чи ні, але більш чи менш відчутна сарматська присутність фіксується по РОСАВІ, максимум в районі Кагарлика.

І шо цікаво – у клобуків ТЕ САМЕ.

(власне, якшо ви бачили десь інфу про серйозну сарматську чи торкську археологію в межах старого Обухівського району – діліться. Я – ні).

Відтак, якшо ми розділимо згідно з класичною градацією Поросся на НИЖНЄ, СЕРЕДНЄ і ВЕРХНЄ, то найбільш наповненою кочівниками буде Нижнє (район Богуслава, Рось), помірно (є археологія і топоніміка) – Середнє (район Кагарлика, Росава) і дуже дисперсно, майже відсутні в басейні Стугни (крім, можливо, Перепетового поля, не уточню).

Звичайно, є сліди сарматів у Таценках і “легенда про половецьку принцесу” в Українці. Трипілля входило до Торкської волості, але, ні. Це фрагменти і цього мало.

ПИТАННЯ: ЧОМУ ТАК?
В ситуації з клобуками можна було пояснити поступовою колонізацією території з півночі (“Київського трикутника”) через Стугну в бік Росі.
Але ця схемка не працює з сарматами, котрі спуску не давали жителям надзаплавних мисів вздовж Дніпра.
ВІдповідно, справа була не лише у демографічних процесах. Або, точніше, не лише у них.

МОЄ ПРИПУЩЕННЯ: відповідь на питання про ареал розселення кочовиків треба шукати не лише у демографічних (колонізація), військових (Змієві вали, Пристугнянська та Пороська лінії), політичних (буферна), географічних (лісостеп)і тому подібних детермінізмах.

Можливо, причина у ГРУНТАХ.
Да, Поросся, в цілому, це ЛІСОСТЕП. Але, його структура така, шо починаючи з Кагарлика власне степу додається.

Крім того, частина грунтів це МАЛОГУМУСНІ ЧОРНОЗЕМИ, придатні для землеробства, а частина – ОПІДЗОЛЕНІ. Різниця між ними у тому, що перші сформувалися на основі ТРАВ, а другі – ЛІСІВ, котрі, ймовірно, раніше могли виходити за межі наших річкових заплав.

Відтак, лісостепові чорноземи вабили словян-землеробів, а опідзолені степові з їх лучною рослинністю у все тих же чисельних заплавах – кочівників.

Таким чином питання протистояння набуває радше БОРОТЬБИ ЗА РЕСУРСИ. І сармати й торки використовували північніших жителів Поросся (вздовж Стугни) як запаси в ситуації, коли літом була посуха, або дуже сніжна зима прорідили поголів’я.

Згодом, і це тягнеться чи не до 18 ст, слов’яни поступово витісняють їх в своєму поході на південь.
Тягнеться це довго, тисячоліттями і століттями і пов’язано як з наявністю ФІЗИЧНИХ ресурсів (зброя) так і ЕКОНОМІЧНОЇ потреби (коли вуглеводи у вигляді збіжжя починають переважати білки у вигляді тварин).

Нічого особистого, лише КАЛОРІЇ котрі в екстенсивній формі накопичуються і поволі, басейн за бесейном річки відтісняють кочівників на південь.

Відтак, МОЯ ГІПОТЕЗА розселення, побутування кочівників в районі Поросся грунтується на тому, що тип ГРУНТІВ + тогочасний КЛІМАТ (малі льодовикові періоди) дозволяли їм практикувати апріорі відгонне господарство в наших краях мінімум останні 1,5 тис. років.

Іншими словами – певний час було ЕКОНОМІЧНО ДОЦІЛЬНИМ.
Але розвиток землеробства, вдосконалення оранки, культивація рослин і тд відтіснили більш архаїчні форми господарювання з лісостепу у класичний степ.
Або асимілювали тих, хто лишився в Пороссі.

А серед них, зауважимо, згадуються і іранці (скіфи, сармати), і балти (є версія, шо 25% топонімів і сама Рось – балтські), і словяни, і навіть невеликі анклави угро-фінів надзичайно цікава тема).

В різні часи, звичайно. Асиміляція стосується лише залишків печенігів, клобуків і половців після туменів Субудая, котрі змушені були прийняти і символи віри, і способи економічної репродукції у північних сусідів.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Джерело: https://obukhiv.info/news/porossya-buferna-chi-kontaktna-zona-i-mistce-obukhova-na-tereni/