Місцеві новини

Лодяки Трипілля – втрачене мистецтво українських мірошників

Редактор

Лодяки Трипілля - втрачене мистецтво українських мірошників

Можливо саме тому в сферу моїх інтересів крім власне Обухова входять Українка і Трипілля.
Втім, 1 риса віддаляє Трипілля від Обухова на екзистенційну відстань – у Трипілля Є ДНІПРО. А значить вплив великої води на господарство, побут, кухню тощо.

Один з маловідомих, але класичних прикладів це т.зв. “ЛОДЯКИ” або “ПЛАВАКИ”.

Простішими словами “ЛОДЕЙНІ” чи “НАПЛАВНІ” млини. В Обухові з очевидних причин їх не було. Чого не скажеш про водяні і вітряні, кількість котрих в Обухові (особливо других) була значною.
Лодейні млини Трипілля це, до певної міри відповідь на водяні млини Обухова. Хоча і власні водяні на Красній, Бобриці і тд в Трипіллі і околицях теж були.
***
СУТЬ
1. Водяні колеса встановлювали на човнах або плотах, які приводили в дію жорна через зубчасту передачу.
2. Лодяк складався переважно з двох човнів.
3. Якщо рівень води падав, млин відпускали на течію.
***
ІСТОРІЯ
1. Згідно з Домотенком в середині 18 ст біля Трипілля було 4 лодейні млини, а 19 – 12.
2. Є інформація про те, що це досить стара тєма, котра з’явилася у нас в 16 ст, ну а зникла – в 19.
Малюнок з його “Преславне містечко Трипілля”.
ПРИЧИНИ
1. Розвиток пароплавства та судноплавства
Наплавні млини були розміщені безпосередньо на річках, і вони часто заважали руху суден. У XIX столітті з розвитком пароплавства на річках, таких як Дніпро, з’явилася необхідність у вільних водних шляхах для безперешкодного пересування кораблів. Наплавні млини займали значні ділянки річки та ускладнювали судноплавство, що призвело до вимог їхнього обмеження та демонтажу.
2. Технічний прогрес
З появою парових та електричних млинів лодейні млини, що використовували природну енергію води, стали технологічно застарілими. Парові млини були набагато продуктивнішими, ефективнішими та не залежали від рівня води в річці чи сезонних змін, що робило їх більш привабливими для підприємців.
3. Регулювання та заборони
У XIX столітті уряди почали вводити обмеження на розміщення наплавних млинів. Наприклад, за Статутом шляхів сполучення (стаття № 363), лодяки, які заважали судноплавству і не були перенесені на дозволені місця, могли бути зруйновані без компенсації господарям. Також у 1883 році було видано циркуляр, який забороняв розміщення млинів на головних течіях річок, у місцях, де працювали пароплави, або де проводилися роботи з покращення судноплавства.
4. Економічні зміни
Зміни в економіці, що відбулися внаслідок індустріалізації, призвели до зменшення попиту на традиційні млини, оскільки нові види млинів, як-от парові або електричні, були ефективнішими та дешевшими в експлуатації. Лодейні млини, прив’язані до річок і залежні від природних умов, поступово втратили економічну привабливість.
***
Ну і насамкінець. Ні, я не належу до категорії “було би добре якби хтось зробив”. Просто фіксую, що вітряків-скансенів ще є. Водяних – менше, але теж. А от наплавні, наскільки я зрозумів, збереглися одиниці. І ті не у нас.
А як туристична атракція, здається, супер.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Джерело: https://obukhiv.info/news/lodyaki-tripillya-vtrachene-mistetctvo-ukrainskikh-miroshnikiv/