Місцеві новини

Погроми отамана Зеленого і єврейське кладовище Обухова

Редактор

Погроми отамана Зеленого і єврейське кладовище Обухова

Зокрема:

  • Отаман Зелений – борець за Незалежну Україну.
  • Його підтримували в Обухові.
  • Клади отамана Зеленого.
  • Отаман Зелений НЕ погромщик.

Перші 3 я вже розглядав в статусі пропагандистських кліше і «міського фольклору», відповідно.
Четвертий – глибший і покликаний відбілити репутацію трипільського отамана, котрий, на відміну від більшості інших наддніпрянських був ніби-то занадто інтелігентним для погромів, і тому обмежувався контрибуціями і експропріаціями.
***
ЗЕЛЕНИЙ І ПОГРОМИ В ОБУХОВІ
Дивлюся зараз архів Іллі Чериковера (автор «Антисемитизм и погромы на Украине: 1917–1918 гг. (к истории украинско-еврейских отношений», Берлин, 1923) і відчуваю як на голові піднімається волосся, дарма, що 0,3 см.
В ньому є, як мінімум, кілька згадок про безчинства «зеленівців», втім, сьогодні як обмежуся одним, тим, що стосується Обухова і досить яскраво описане жертвою-свідком.

  • З ЦІКАВОГО: в ньому йдеться про єврейське кладовище Обухова. Те саме, котре згідно з адептами доблесного отамана-гуманіста не існувало. І те, котре ми ідентифікували кілька років тому за допомогою карт, свідка і удачі.
  • З ЙМОВІРНОГО: я не впевнений, що фейсбук солідаризується з моїми історичними інтересами і ідентифікує текст згадки як документ, а не антисемітську прокламацію, тому додаю скріни і свої тези стосовно нього.
  • З ОЧЕВИДНОГО. Погроми – справа рук не лише «отаманчиків». Ними займалися ВСІ учасники воєн 1917-1922 років. В Обухові євреїв громили, грабували, палили і гвалтували:
  • Місцеві селяни
  • «Зеленівці»
  • Січові Стрільці
  • Петлюрівці (УНР, Директорія)
  • Червоноармійці (РККА)
  • Денікінці (БГ)

***
ПОГРОМЩИК ЦЕ СВІДОМИЙ ВИБІР
Зараз я кажу лише про документально зафіксовані випадки, котрі є у моєму архіві.
Звичайно, можна подумати над тим, що спільного у обухівського чи трипільського селянина; Січового Стрільця з Галичини; пролетаря з Тамбова чи дворянина з Самари? А можна зафіксувати у якості робочої гіпотези відповідь – погроми, коли з причини, котра «примушувала» обухівських селян грабувати сусідів, панські маєтки і церкви; коли з голоду, як у червоноармійців або з «божого веління» як у дворянчиків з «Білої Гвардії». Мотиви у всіх були різні – підхід спільний.
Єдине, що їх відрізняло це жорстокість.

Є версія, що тут русенсолдатен були чемпіонами, втім, це не виправдовує інших, серед котрих і мої предки. Принаймні, про їх участь у експропріаційних ексцесах того часу свідчать відголоски сімейних переказів.
***
ЩО СТАЛОСЯ В ОБУХОВІ
Так от, згідно із згадками обухівського єврея БЕНЦІОНА ЄВАЛЕНКА одного разу «зеленівці» почали грабувати євреїв, а казачки («денікінці»), котрі їх витіснили з Обухова – продовжили. Мушу зауважити (це цілком оціночне судження), що в частині катувань-згвалтувань денікінці дали фору «нашим», втім, цю частину тексту я подам іншим разом.
***

… Обухов / Киевск.губ.
Погром с 10 сентября /23 августа/1919 г.
Погром банды Зеленого. Добровольцы.

Последний погром в нашем местечке был начат бандой Зеленого и закончен казаками.
Въ среду, 10-го сентября, после ухода советскихъ властей появились у насъ первыe зеленовцы. В тотъ день Зеленовцы убили одного еврея по доносу местных крестьянъ, что онъ будто-бы вредный человекъ. Отдельные группы солдатъ разъскались по местечку и принялись за грабежъ еврейских квартиръ. На следующий день, 11-го, зашли ко мнѣ нѣсколько солдатъ и потащили меня и еще одного еврея, чтобы мы убрали трупъ убитого вчера еврея и похоронили его по еврейскому обряду.

В сопровождeнии двухъ солдатъ мы понесли трупъ на еврейское кладбище и выкопали могилу. На кладбище вдругъ явилось нѣсколько зеленовцевъ всячески надсмѣвавшихся надъ нами, сняли съ насъ наши цѣльые ботинки и поменяли на свои дырявые сапоги, обыскали и забрали незначительныя суммы денегъ, имѣвшія ся при себѣ.

Съ кладбища насъ погнали въ волосное управленie, гдѣ мы застали еще 8 мужчинъ и 4 женщинъ. Черезъ нѣкоторое время отпустили женщинъ, а насъ, мужчинъ, задержали. Солдаты, охранявшие насъ, не переставали угрожать и запугивать насъ, что вотъ, вотъ они насъ разстрѣляютъ. Насъ просидѣли нѣсколько часовъ, пока не явился какой-то офицеръ, заявивший, что онъ созоветъ сходъ крестьянъ, на которомъ должна рѣшиться наша судьба. Если крестьяне дадутъ о насъ хороший отзывъ, что мы не коммунисты, то мы будемъ отпущены. Кончивъ заявленie, офицеръ удалился. Былъ ли созванъ сходъ и какъ отозвались о насъ крестьяне – не знаю.

Но на следующее утро, в пятницю, 12 сентября, нас освободили… (далі починається про денікінців, котрі заступили “зеленівців”).

***

КОМЕНТАРІ:
1. ЛОКАЦІЇ. В тексті згадуються єврейське кладовище і обухівське волосне управління.
2. «ТРАДИЦІЇ». Розстріляти за те, що хтось «поганий» це так по-обухівськи, погодьтеся. Зараз ця ситуація виглядає дещо інакше, але у фейсбуці періодично вимагають «розстріляти», «послати на 0» і тд. Традиції.
3. НАСИЛЬСТВО ЯК НОРМА. Значна частина «зеленівського руху» згодом була репресована радянською владою. Ні, це не питання карми або якоїсь іншої містичної дурні. Це фіксація примату силу – хто сильніший, той і знущається. Сьогодні ти над євреями, завтра – комісари на тобою.
4. МАРОДЕРСТВО ЯК ЕКОНОМІЧНА ПРАКТИКА. Я часто глузую над “духовністю” обухівського люду з його протокольною схильністю до потягнути-розтягнути, до того, що Д. Яневський назвав «чорним переділом» 1919 року. Втім, якщо відкинути моральну сторону справи, в основі обухівського (і не лише, це була повсюдна практика) мародерства лежали економічні мотиви. Можливо, саме тому на відміну від денікінців, котрі мучили євреїв з ідеологічних мотивів, хазяйновиті українські (і обухівські, зокрема) селяни майже завжди з 1905 року починали з магазинів сусідів. А вже потім «шукали комуністів» і тд.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Джерело: https://obukhiv.info/news/pogromi-otamana-zelenogo-i-evreiske-kladovishche-obukhova/