Від Донецького аеропорту до Часовояру: історія захисника Артема Залізного з Миронівки
Джерело: radiosvoboda.org
Артем служив у складі 72-ї бригади й боронив Донецький аеропорт із травня до серпня 2014 року.
«31 травня, у свій день народження, я потрапив до аеропорту. Спочатку летовище було більш-менш цілим, але вже через кілька днів почалися активні обстріли. Нас постійно накривали танками й мінометами, але ми тримали позиції», — згадує військовий.
Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3
- Миронівка виділила понад 113 мільйонів гривень для підтримки військових
- У Миронівці відкривається новий кінопростір: перший показ уже 18 січня
- В Миронівці покажуть “Кіно заради Перемоги”
Бої за аеропорт, за його словами, були надзвичайно важкими. Підрозділи ЗСУ, яких було близько 300 осіб, протистояли в рази більшій кількості супротивника. Найважче, зізнається Артем, було морально:
«Сепари не давали передихнути. Кожен день був боротьбою за життя».
У боях Артем втратив близьких побратимів. Він згадує, як розмовляв із другом Олександром Якубенком, а вже за кілька хвилин дізнався, що той загинув через пряме влучання танка.
Після виходу з аеропорту в серпні 2014 року Артем продовжив службу в гарячих точках Донеччини. У перший день повномасштабного вторгнення в 2022 році він добровольцем пішов до військкомату. Нині Артем — командир гранатометного відділення у 30-й окремій механізованій бригаді.
«Війна зараз і тоді дуже відрізняються», — каже Артем.
«Сьогодні ворог використовує більше техніки, боєприпасів, активно застосовує дрони, що значно ускладнює нашу роботу. Але ми боремося за кожен метр нашої землі».
На думку Артема Залізного, досвід Донецького аеропорту став для нього безцінним.
«Зараз у кожній гарячій точці України є свій «аеропорт». І ми, як тоді, продовжуємо стояти, незважаючи ні на що», — підсумував захисник.