Андрійко і його комунізм

Я можу довго дивитися на три речі:

• як горять на відео окупанти;
• як підгорає на відео в окупантів;
• на екслібриси як досконалу за виконанням графіку.

Такі, як приміром, екслібриси А.Малишка. 1960-их років.

Власне кажучи, я завжди досить іронічно ставився до ікони радянського Обухова і такої самої України тов. Малишка.

В принципі, особливого пієтету я не відчуваю і зараз, втім, на хвилі декомунізації/дерусифікації інтенсифікував пошуки відповіді на питання ким же є Андрій Самійлович для України, Обухова і мене, особисто.

Відповідь прийшла цілком неочікувано і дуже лаконічній формі. Йдеться про буквально одну фразу Портникова в інтерв’ю “Локальній історії” (https://www.youtube.com/watch?v=_Rl_JphP_Gg&t=2s)

По суті, він запропонував відділити власне РАДЯНСЬКУ спадщину Малишка, Бажана, Сосюри і тд від властиво ЛІРИЧНОЇ.

І мене цей підхід цілком задовільнив. Методологічно він полягає у тому, щоб, як казав один обухівський поет “відділити зерно від полови”.

Коротше кажучи ми не можемо забрати у Андрія Самійловича його сталінські ордени, але можемо сепарувати від них “Сонети обухівської дороги”, приміром.

Іншими словами не намазувати на один бутерброд місцями вимушену політичну лояльність до режиму з ліричним переосмисленням образів Зеленого міста.

Джерело: https://obukhiv.info/news/andriiko-i-iogo-komunizm/