Бог, етимолог і поліваріативність обухівських топонімів
Кажуть, що бог і етимолог можуть ВСЕ. Про другого я можу стверджувати майже з повним переконанням.
Приміром, відносно нещодавно я утвердився у балтському походженні назви р. Кобрина і підвів під це сематичну базу (чит. ОБУХІВСЬКІ ВОДОЙМИ В СВІТЛІ БАЛТСЬКОЇ ТОПОНІМІКИ – http://surl.li/ehfmp).
Власне я і зараз впевнений у тому, що ця назва привнесена. Не впевнений лише в тому ким. Точніше, попередня гіпотеза про походження назви вкотре підкоректувалася і набула нових відтінків. Втім, про це іншим разом.
Сьогодні про КУКСУ (інша назва “Куцина гора”) – маловідому гору середмістя Обухова.
Отже, що ми знаємо про неї:
ГЕОГРАФІЯ
- Розташована між південним схилом плато г. Педини і Зеленою горою. З одного боку – Гайдамацький яр, з іншого – безіменний.
ГЕОЛОГІЯ
- Гора – невеликий, вузький «останець» – надзаплавний мис правого берега р. Кобрина
АРХЕОЛОГІЯ
- Недалеко від неї багатошарова пам’ятка Обухів 17
“НЕ МІСТИКА”
- Педина, Драна гора і Кукса утворюють чи не рівнобедрений трикутник, втім, шукати в цьому містику годі, її там немає.
СЬОГОДНІ
- Нічого особливого на горі немає, крім штучного «вудхенджа» з досить молодих дубів. На жаль (чи на щастя) це чиясь приватна власність. Побудуй будинок на початку гори і ти бачитимеш частину долини Кобрини + її притоки (Гайдамацький яр). – (КАПИЩЕ БЕЗ КУМИРА ЯК ТЕМЕНОС БЕЗ КЛЮЧІВ – http://surl.li/ehfmv)/
Фото, котре Ви бачите це кінець 70-поч. 80-х 20 ст. На ньому обійстя пращурів Nata Chayka + схил Кукси ще БЕЗ акації.
Що стосується етимології, то як і у вище зауваженій ситуації з Кобриною варіантів безліч.
Перший, найпростіший і логічний це Кукса – відантропонімний топонім. Іншими словами жив собі дід на ймення Кукса (Кукша) – от гору так і назвали. Втім, враховуючи її форму, склад і тд. в основі назви також можуть бути:
- КУ́КСА «залишок покаліченої або ампутованої руки, ноги, пальців»
- КУ́КСА «заплетена і закручена на голові жіноча коса»
- псл. kuk(s)a, пов’язане з kuča «купа»;
- споріднене з лит. kaũkaras «горб», а також – з іншими ступенями чергування – з лит. kukurs «горб», kucitaḥ «зігнутий, закручений», гот. hauhs «високий», дісл. haugr «горб», іє. *keu-/kou- «зігнутий, опуклий»;
- куконосыи «горбоносий», п. kuks «стусан, штурхан»;
- куконосыи «горбоносий» давньоруська *keu-/kou «зігнутий, опуклий”».
- ЩЕ:
- ку́ка «кулак»
- kuča «купа»
- kukurs «горб»
- [kuča] «грудка глини; локон волосся»,
- лн. kúča «чуприна; пасмо волосся»;
Іншими словами, як і в ситуації з Кобриною («каубр» – вершина (хоча є і «джерело») Кукса може бути похідною не від персонажа, а від форми («купа», «горб»). Подібна етимологія цілком притомна, якшо врахувати що так «кукс» в Обухові до сотні.
А без дерев гора реально схожа як на «культю, обрубок» так і просто на «горб».
Іншими словами, більш актуальним є зрозуміти наскільки давньою є ця назва, початки котрої варто шукати в давньоруській і тд (до готів я би не спускався, це занадто) семантиці (“горб”) чи значно пізніший (ранній модерн +) – дід, каліка абощо.
Відтак, питання про походження напряму корелює з давністю назви, архаїчною чи більш модерною.
***
Головне правило етимолога – шукати різні варіанти, оскільки утвердження в одному єдиному помилкове у всіх відношеннях.
Приклад: як мінімум кілька цікавих обухівських топонімів (Козарів шпиль, Лукавиця, Кобрина, Кукса, Гощів і тд) – поліваріативні.
***
СКРІНИ:
- Кукса (на фоні) – остання четверть 20 ст.
- Скріни з карти Обухова 1837 року.
- Ранкове фото “вудхенджа” на Куксі дворічної давнини
- Скріни зі статті В.П. Шульгач “Написи з праслов’янської антропонімії”.
Джерело: https://obukhiv.info/news/bog-etimolog-i-polivariativnist-obukhivskikh-toponimiv/