Місцеві новини

Чи може людина обігнати коня? Ось що для цього потрібно

Редактор

Чи може людина обігнати коня? Ось що для цього потрібно

Джерело: nationalgeographic.com

Ніколь Тіні відчувала, як ноги налилися свинцем, а легені палали від кожного вдиху, коли вона підходила до фінальної ділянки 50-мильного ультрамарафону. Втома виснажувала її, але вона знала, що не може сповільнюватися — її суперники були зовсім поряд.

Але це були не звичайні бігуни — Тіні змагалася з кіньми, як описано в новому чотирисерійному подкасті ESPN “GIRL v. HORSE”.

Для 35-річної жінки ця гонка стала вершиною п’ятирічної подорожі до досягнення, здавалося б, неможливого: перегнати коня й перемогти. Коли вона наближалася до фінішу, “моє тіло працювало на автопілоті,” каже вона. “Я знала, що якщо зупинюся, то буде важко продовжити.”

Але вона таки продовжила. Вона продовжувала наполягати, і коли перетнула позначку в 50 миль, це сталося. Вона обігнала коня.

Хоча Тіні не є першою людиною, яка випередила коня (цю відзнаку тримає валлієць Г’ю Лобб), її досягнення було далеко не гарантованим. Вона займалася бігом з дитинства, але за п’ять років до гонки їй діагностували епілепсію, через що їй довелося на деякий час залишити заняття спортом. Для Тіні ця гонка була не просто випробуванням витривалості — це була боротьба за контроль над власним тілом та перевірка меж її фізичних і психологічних можливостей.

Але як же все-таки Тіні або будь-яка людина має шанс змагатися з конем?

Чому люди “створені” для довгих забігів

Шлях Тіні до перегонів із конем почався після її діагнозу. Вона випадково натрапила на розділ у книзі “Народжені бігати”, де розповідалося про гіпотезу витривалого бігу. Ця теорія, популяризована палеоантропологом Гарварду Девідом Ліберманом, припускає, що люди еволюціонували для бігу на довгі дистанції завдяки таким адаптаціям, як короткі пальці на ногах, довгі ноги й пряма постава.

“Майже кожна система в нашому тілі пристосована, щоб допомогти нам бігати,” говорить Ліберман.

Він додає, що наша серцево-судинна система надзвичайно ефективна в доставці кисню до м’язів, особливо в порівнянні з іншими приматами. І, можливо, найважливіше те, що люди краще за більшість тварин скидають зайве тепло завдяки нашій унікальній здатності пітніти, зазначає Ліберман.

Гіпотеза припускає, що ми розвинули ці властивості, принаймні частково, через те, що наші предки займалися стійким полюванням — переслідуючи здобич до її повного виснаження. Антилопа могла легко обігнати людину на короткій дистанції, але на довгих дистанціях шанси змінюються, каже Ліберман.

На думку професора біологічних наук з Університету Південної Кароліни Девіда Рейхлена, біг також міг вплинути на те, як еволюціонували наші мозок. Біг може покращити когнітивні здібності, зняти тривогу й навіть захистити від нейродегенеративних захворювань.

“З еволюційної точки зору це має сенс,” говорить Рейхлен. “У природному середовищі ми часто намагаємося знайти їжу, що вимагає комбінації фізичної активності та роботи мозку.”

Біг також змушує наш мозок виділяти опіоїди й ендоканабіноїди, що, ймовірно, сприяє виникненню так званого “кайфу бігуна”. Ці хімічні речовини могли зробити витрати енергії привабливішими для наших предків і могли стати важливою частиною нашої мотивації для подолання болю, говорить Рейхлен.

Не всі, однак, погоджуються з гіпотезою витривалого бігу. Біг витрачає набагато більше енергії, ніж ходьба, і лише деякі сучасні суспільства продовжують практикувати стійке полювання.

“Ми можемо сказати, що люди призначені для витривалих вправ,” каже Олександра Коутс, докторантка університету Саймона Фрейзера та тріатлоністка.

Вона додає, однак, що ходьба є ефективнішою за біг і що, ймовірно, ми еволюціонували для ходьби на довгі дистанції, а не для бігу.

Ніколас Тіллер, науковий співробітник Інституту Лундквіста при Медичному центрі Гарбор-UCLA, також сумнівається, що ми еволюціонували для бігу на ультрамарафонські дистанції, оскільки це може негативно вплинути на наше здоров’я. Хоча всі форми фізичної активності мають загальну користь, екстремальні вправи, такі як ультрамарафони, вимагають від нашого тіла значних зусиль.

Психологічна боротьба у забігах на витривалість

Незалежно від того, чи еволюціонували ми для бігу, перегнати коня є набагато складнішим викликом, ніж полювання на витривалість. Хоча більшість видів не пристосовані до довготривалого бігу, Коутс каже, що коні — одні з найкращих витривалих бігунів у тваринному світі. Їх перегнати — це свідчення людської витривалості та потребує значного тренування.

На щастя, наші тіла добре адаптовані для того, щоб покращувати витривалість. Після початку тренувань на витривалість, каже Коутс, у нашому організмі починають відбуватися зміни, що підвищують максимальний рівень споживання кисню (VO2 max) і збільшують кількість мітохондрій у клітинах.

Капіляри почнуть проростати в серці й м’язах, щоб доставляти кисень до клітин. З часом розмір серця збільшиться, а склад тіла зміниться для підтримки більшої кількості м’язів.

Однак тренування мають свої межі. Для багатьох витривалих спортсменів гонка є так само психологічним випробуванням, як і фізичним, говорить Тіллер. Перехід до ультрамарафонів є великим психологічним викликом. Тіллер зазначає, що насправді біг на ультрамарафонські дистанції “завжди буде болісним і надзвичайно виснажливим, але те, що допомагає подолати цю психологічну перешкоду — це абсолютна неспроможність здатися.”

Дійсно, дослідження показують, що ультрабіговий спорт часто пов’язаний із психологічною потребою перевірити свої межі. Мотивація й установка цілей є ключовими для успішного завершення гонки. Крім того, внутрішній стан має значний вплив на результати: віра в себе та позитивний саморозмову відіграють важливу роль у подоланні дистанції.

“Це вимагає певної сили розуму поряд із тілом,” зазначає Тіні.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Джерело: https://obukhiv.info/news/chi-mozhe-liudina-obignati-konya-os-shcho-dlya-tcogo-potribno/