Декарбонізація чи неоколоніалізм? Як «зелена» економіка підтримує старі моделі нерівності

Декарбонізація чи неоколоніалізм? Як «зелена» економіка підтримує старі моделі нерівності

Джерело: phys.org

На прикладі міста Лубумбаші в Демократичній Республіці Конго дослідники показали, як видобуток кобальту – основного компонента літій-іонних акумуляторів для електромобілів та систем відновлюваної енергії – спричиняє порушення прав людини. Дитяча праця, соціальне витіснення та маргіналізація стають новими проявами давніх колоніальних практик.

Місто Лубумбаші, раніше відоме як Елізабетвіль, було засноване бельгійськими колоністами в 1910 році саме через близькість до природних ресурсів. Спочатку тут видобували мідь, згодом уран, що використовувався в Манхеттенському проєкті для створення атомних бомб. У післявоєнні роки видобуток набув нових масштабів, а нещодавній кобальтовий бум став продовженням цієї традиції. Проте умови праці залишаються незмінно жахливими, особливо для дітей, яких досі залучають до небезпечного видобутку.

Згідно з даними дослідження, близько 98% видобутку кобальту у ДРК виконують ручні робітники на невеликих артілях, де працюють і діти. Ця праця залишається небезпечною і низькооплачуваною, а багатства, здобуті з видобутку корисних копалин, залишаються у руках іноземних компаній, які часто фінансуються за рахунок закордонних урядів і корпорацій. Водночас місцеві громади мають меншу тривалість життя, вищі показники дитячої смертності та поширені захворювання на туберкульоз, ВІЛ і респіраторні хвороби через погіршення екологічних умов.

Вчений Брендон Марк Фінн, провідний автор дослідження, підкреслює, що хоча декарбонізація є важливою, сучасні методи видобутку в країнах, що розвиваються, перетворюють цей процес на інструмент неоколоніалізму. Він закликає до більш справедливих моделей видобутку, які не тільки зменшують викиди вуглецю, але й покращують умови життя громад, залучених до цього процесу. На думку Фінна, успішна декарбонізація має враховувати соціальну відповідальність і ставити на перше місце захист прав людини.

Наголошуючи на важливості історичного контексту, дослідники звертають увагу на те, що в колоніальні часи земля і ресурси Лубумбаші контролювалися бельгійськими компаніями, і зараз ситуація не надто змінилася. Іноземні інвестиції, хоч і необхідні для розвитку інфраструктури та промисловості, не приносять вигоди місцевому населенню, адже більша частина прибутку надходить в інші країни.

Фінн також звертає увагу на необхідність відповідальності іноземних компаній та політичних еліт Конго, які мають забезпечувати справедливий розподіл ресурсів і навичок для місцевого населення.

«Декарбонізація має бути спрямована на зменшення викидів, але не ціною експлуатації та колоніальної нерівності», — наголошує він, додаючи, що це питання глобальної справедливості.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Джерело: https://obukhiv.info/news/dekarbonizatciya-chi-neokolonializm-yak-zelena-ekonomika-pidtrimue-stari-modeli-nerivnosti/