День Обухова і данина радянській традиції: чому місту не 659 років

Причин для того, щоб вважати святкування “Дня заснування Обухова” радянським атавізмом більш ніж достатньо. Зупинимося лише на історичних і тільки тезово.

ХРОНОЛОГІЯ

• Рік, котрий вважається датою заснування Обухова є виключно даниною радянському підходу і грунтується на першій ПИСЬМОВІЙ згадці про територію (не обов’язково однойменного поселення). Саме з цієї причини з орбіти “датоутворювачів” випадає як тодішня, так і пізніша археологія. Звичайно, глупо вести родовід міста від археологічного комплексу Обухів-II, котре існувало на плато протягом кількох сот років і бачило венетів, готів, антів, склавінів, полян (чи сіверян). Його розміри (в різні часи) від 40 до 100 га і статус одного з горнил в етногенезі ранніх слов’ян роблять честь для нас. Саме тому виникає питання, чому не продовжити вік Обухова років так на 1000-1300? Тим більше, що в певні історичні часи тодішні поселення були дещо більші ніж середньовічні обухівські хутори.
• Крім них, куца обухівська археологія зафіксувала кілька поселень часів Київської Русі, котрі також могли бути більшими за пізніші середньовічні.
• Так чому ж ми рахуємо вік Обухова від дати першої згадки Лукавиці? Можливо, тому, що це не лише радянська, але і почасти загальновживана практика. І ще тому, що в обухівській історії відсутня так звана проміжна ланка, а саме – зникнення поселень приблизно у середині 10 ст. і їх поява в середині 14 ст. Точніше, вони є, присутність Київської Русі тут хоча і спорадично, але доведена. Немає іншого — доказів неперервного зв’язку між населеними пунктами різних епох. І тому, по суті ця територія в той чи інший спосіб була зеселена давно і щільно, але більш-менш фіксовано, формально і згідно з партійним розпорядженням (Київ датували у той же спосіб) — з 1362.

Фабула:

Датування Обухова від 1362 року це радянський атавізм, котрий дійшов до нас разом з іншими міфами тодішньої епохи на кшталт “культу Малишка” тощо. Спільного між ним і сучасною версією історії Обухова дуже багато, але лише тому, що остання сильно ідеологізована. І по суті, не зважаючи на істеричні ура-патріотичні коннотації є продовженням її радянського зразка.

ГЕОГРАФІЯ

• Між згадками про селище Лукавиця і персонажа на ім’я Обух біля 200 років. Обухів як властиво виокремлена адміністративна одиниця – питання дуже полемічне, позаяк від Лукавиці у 14 ст і до Хмельниччини у 17 ст. згадується не місто абощо, а радше система взаємопов’язаних (або не дуже) хуторів, серед них купа властиво “обухових” (чиїх): Великий, Малий, Новий, Нижній, Старе місто тощо. Яке з них має безспосереднє відношення до сучасного міста? Ймовірно, всі. Втім, ми поняття не маємо де всі вони були, адже картографія вказує лише на ПРИБЛИЗНЕ розташування Лукавиці і Нижнього Обухова, описово — Малого. А всі ці “тернки”, “форошини”, “веприни” і тд взагалі могли знаходитися за межами долини Кобрини, адже вони згадуються як населені пункти на території між Стугною і Гороховаткою, а це далеко від сучасного Обухова. Як, приміром, Вільшанка (Ольшаниця) і Германівка (Глеваки), які згадуються поруч і паралельно.
• Власне кажучи ще у 18 (!) столітті карта Обухова вказує на існування села і хуторів довкола нього. Невеликого і невеликих. Що цікаво, всі вони зосереджені в районі між Центром і Автостанцією, з чого складається враження, що цей самий адміністративний центр, власне центральний населений пункт, довкола котрого розвивалися інші, постійно дрейфував. Умовно кажучи, в часи літописного Обуха це могло бути пониззя Кобрини в районі Піщаної; згодом воно змістилося в її середню течію (Центр-Автостанція), щоб у 70-х 20 століття знову повернутися до пойми. А ще є практично недосліджене верхів’я, витоки річки в районі Яблуневого, яри довкола її чисельних приток тощо.

Фабула:

Ми точно не знаємо яким чином співвідносилися старі населені пункти з сучасним заселенням. Були вони у долині чи все ще на плато над ним, де саме тощо. Умовно кажучи, якщо в один історичний період люди жили в північній частині сучасного Обухова, а в інший – південній, чи можна їх обох вважати Обуховом, при тому, що спільного у них лише течія Кобрини ? ( і то не завжди, часто вододіл між Кобриною і Красною і заплава Стугни перед в’їздом до міста).

ДЕМОГРАФІЧНА

• Територія Обухова, а під нею ми розуміємо всю долину Кобрини від залишків Плоскої могили біля Яблуневого і до ранньослов’янських городищ на Козаровому шпилі на Піщаній, не раз, не два і не три знелюднювалася, в першу чергу завдяки кримчакам, трохи Виговському, пожежам, переселенням тощо.
• Якою є вірогідність того, що новоприбулі під час чергової колонізації (в середньовіччі зафіксовані Волинь і Поділля, в Новий час — лівий берег (Полтавщина) осідали саме на руїнах попередників? І тим самим накопичували так званий культурний шар і продовжували існування саме тієї, приміром, Лукавиці, яка була згадана у 1362 році?
• Цього не скаже ніхто, позаяк городи, плитка, асфальт і культурний рівень обухівських чиновників-”горшкізаторів” не дають можливості провести бодай археологічні розвідки, котрі дозволять картографувати саме долину Обухова, а не плато над ним, як у 70-х минулого століття. По суті — археологія властиво Обухова до цих пір terra incognita, що дозволяє плодити довкола себе купу конспірологічних і ура-патріотичних міфів.

ВИСНОВКИ:

1. Обухову не 659, але і вести родовід міста від трипільців абощо не варто.

2. Ймовірно, ми не знайдемо документів з ранішими згадками цієї території ніж 14 століття, а тому єдина надія на археологію.

3. На археологію, котра зможе довести або спростувати неперервний “генетичний” зв’язок між поселеннями часів Київської Русі і пізнішими середньовічними хуторами в долині річки Кобрина, котру ми ототожнюємо з властиво Обуховом.

4. Звичайно, є вірогідність, що у певному місці знайдеться ще глибший археологічний шар ніж на Козаровому шпилі і ми зможемо сказати “так, тут було поселення від зарубинецького городища і до хати баби Параски”, це “пуп Обухова”, “вхід до його історичного порталу”, “ключі від долини”. Але, вірогідність цього мала. Занадто близькою до нашого північного лісостепу була кочівницька ойкумена. Від, рахуймо, появи скіфів у 7 столітті до нашої ери і до останнього татарського походу у 17, здається, столітті, вже нашої ери.

Навряд чи фронтир міг дозволити собі ресурси утримувати осіле населення і його самоорганізацію у вигляді сталих поселень протягом двох тисячоліть.

Обухів-II дещо випадає з цього переліку завдяки дивовижній тяглості своєї історії, але, радще дякуючи своєму стратегічному і надзвичайно зручному на ті часи розташуванню.

Моя гіпотеза:

коріння “прото-Обухова” варто шукати

1. в землі, а не картах чи літописах;

2. Не глибше ніж в епосі, котру ми називаємо Київською Руссю.

Глибше це вже конспірологія і шизоісторія. Тим більше, що історія долини Кобрини як і властиво фронтиру дискретна і подібна до нарізаного батона, кожен шматок котрого відповідає певному колонізаційному процесу заселення цієї території.

Іншими словами, “корінні” обухівці не виникли тут з-за пазухи боженьки.

Свого часу сюди прийшли мезолітичні мисливці за мамонтами, неолітичні трипільські племена, іраномовні кочівники-скіфи, можливі балти, кельти, германців, купа ранніх слов’янських культур, Київська Русь, середньовічні і ранньомодерні колонізації із заходу, півдня, сходу тощо.

Саме тому, крім іншого, варто визначитися, історія Обухова, це

• історія населених пунктів?
• Чи історія його населення?
• Чи просто території від верхів’я і до пойми Кобрини (Лукавиці)?

Хоча би тому, що це різні її атрибути і пов’язані вони між собою в різний спосіб, не напряму (“богобрані предки прийшли і засели і живуть тут від Адама”).

В будь-якому з цих випадків Обухову НЕ 659.

Втім, ми не знаємо скільки.

Позаяк станом на сьогодні не здатні довести гіпотезу.

Але і не зобов’язані вірити у радянську версію історії міста.

Джерело: https://obukhiv.info/news/chomu-obukhovu-ne-659-rokiv/