Місцеві новини

ДОМАШНЄ НАСИЛЛЯ. ДЕ ШУКАТИ ЗАХИСТУ ТА ПІДТРИМКИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Редактор

ДОМАШНЄ НАСИЛЛЯ. ДЕ ШУКАТИ ЗАХИСТУ ТА ПІДТРИМКИ В УМОВАХ ВІЙНИ

В кризових ситуаціях завжди загострюються усі негативні суспільні явища, і ситуації насильства, на жаль, не є виключенням, – вказує профільна організація “Ла Страда“.

Наразі деякі жінки отримали можливість втекти від кривдника за кордон. Однак психологічні травми після пережитого не зникають автоматично. До того ж далеко не всі мають можливість поїхати. А іноді навіть після втечі життя змушує знову мати справу з тим, хто причиняв біль. Проте навіть з найтемнішої ситуації є вихід.

Як це — жити з аб’юзером?

Свою історію розповідає Тетяна з міста Обухів, що на Київщині. Довгі роки вона з дітьми потерпала від насилля з боку чоловіка. Після російського вторгнення жінка виїхала до Німеччини, де переосмислила весь попередній досвід. Проте пережила там страшну втрату — загинув її менший син. Звинувачення в трагедії посипались на неї. Намагаючись впоратись з болем Тетяна звернулась до психолога, який порадив публічно розповісти про пережите.

Я хочу поділитись своєю історією домашнього насильства, бо для мене важливо, аби жінки, які потрапляють у стосунки, де їм недобре, не обманювали себе надіями, що колись домашній тиран зміниться. Минулого року я втекла з дітьми до Німеччини не лише від війни, а й від аб’юзера. Лише тут, споглядаючи на здорову комунікацію чоловіків з дітьми та дружинами, я усвідомила увесь жах власних стосунків. І вирішила, що більше ніколи, — розповіла Тетяна.

Проте через трагедію вона була змушена знову звернутись до кривдника.

Місяць тому помер мій син. Забувши старі образи, я чекала ексчоловіка, аби узгодити з ним поховання нашої дитини. Пекло почалось з першого ж дзвінка. Я згадала все те, що моя травмована психіка хотіла від мене приховати. В час карантину колишній працював вдома і це було нестерпно. Якщо ми з дітьми були “неслухняними”, він купував продукти, ховав їх на балконі, а кімнату закривав. І коли хтось з нас туди заходив і щось брав, він кидався з криками, образами й звинуваченнями. Наші стосунки з колишнім чоловіком були схожі на американські гірки. Було то невимовно зле, то ніби знову гарні сімейні відносини. Але кожні 3-4 роки це ставало просто нестерпним, мені здавалося, якщо я зараз не піду, то або вб’ю себе, або зійду з розуму. Я щораз йшла, а за рік-два поверталась, — каже Тетяна.

За її словами, оточуючі стверджували, що він хороший чоловік.

Любить мене, гарно заробляє, машину купив. Ідеальний чоловік, на думку друзів, колег, родичів. Рідний дядько, на якого я рівнялась і якому я довіряла, запевняв, що в моїх силах контролювати ситуацію вдома. А тим часом ми з дітьми просто замикались в кімнаті, боячись вийти. І раділи, коли наш «тато» йшов на роботу. З власного досвіду знаю ‒ аб’юзер не зміниться. Мої 20 років чекання тому підтвердження. Як і раніше, мій колишній не вважає мене за людину і ставиться відповідно. Ми часто їли в кімнатах, бо на кухню виходив він, ставав «над душею» і казав: «А ти це купив, щоб їсти? Ти це готував? Татові «дякую» ти сказав? А хто там не прибрав? А хто тут це залишив?» Міг ззовні відкрити двері ножем, аби зайти у ванну кімнату або в туалет, коли там був хтось з дітей, — розповідає жінка.

Вона неодноразово тікала з дому, але боялась, що чоловік зробить щось дітям.

Боялась їхати з дому на кілька днів, а якщо доводилось, домовлялась з друзями, аби втрутились в разі чого. Якщо я ставала між ним і дітьми, коли він їх ображав, казав, що я не даю йому виховувати. Йому подобалось дивитись, як ми боїмося, любив замахуватись і бачити, як ми пригинаємось від страху. Останнього разу, за моєї відсутності займався “вихованням”. Тягав одну дитину за волосся і так тиснув головою об підлогу, що залишилась рана. У іншої ‒ синяки на руках. Після дзвінка сина, я викликала поліцію і під’їхала сама. Поліцейські склали протокол і поїхали. А насилля продовжилось. Ми ховалися в кімнаті й тримали двері десь з пів години, доки він не пішов до своєї кімнати. Кричав, що я підступна і невдячна, бо викликала поліцію, налаштовую дітей проти нього, а він лише хоче, щоб вони виросли хорошими людьми. Лише він зможе дати їм все, що захочуть. А у мами навіть роботи немає. Хто ж одяг купить і на море повезе?, — каже Тетяна.

Зрештою жінка з дітьми наважилась на переїзд.

Не дивлячись на те, що жили всі разом в одній кімнаті, а поруч жила сім’я моєї сестри, ми були раді. На жаль, ніхто до цього мені не сказав, що після домашнього насилля важко зібрати себе до купи. Через деякий час радість перейшла у безсилля, апатію, зневіру. Це були ті ж самі емоційні «американські гірки», — підкреслює Тетяна.

Вона глибоко впевнена, що втеча від аб’юзера — це лише перший крок. Другий — діагностика і робота з травмами.

Попри весь біль та травми Тетяна завдяки підтримці знайшла в собі сили жити далі та публічно говорити про свій досвід:

Обов’язково подбайте про себе! Зараз у мене нові стосунки з людиною, яка вміє піклуватися, домовлятися і не грає роль “ідеального”. Я вперше відчула, як це, коли для тебе щось роблять не для того, щоб потім принизити, знецінити, дорікнути, зачепити, образити, розтоптати твою людську гідність.

Яке покарання чекає на кривдника

Загалом за минулий рік у місті Обухів, звідки родом Тетяна, за допомогою до поліції через домашнє насилля надійшло 814 звернень громадян, які пов’язані з домашнім насильством. Щодо 5 випадків було відкрито кримінальні провадження. Щодо 149 було оформлено адміністративні матеріали, а у 76 випадках винесли тимчасово забороняючих приписів (вони забороняють кривднику протягом певного часу наближатися до потерпілих).

При цьому лише за перші місця 2023 року обухівська поліція отримала 644 звернення, склала 193 адмінпротоколи і винесла 120 забороняючих приписів.

На особу, яка тричі притягувалась до адміністративної відповідальності за статтею 173-2, судом його визнано винним, і він скоює його вчетверте, реєструються кримінальне провадження. Цим вже займається орган досудового розслідування, тобто слідство.

З моменту виявлення факту вчинення домашнього насильства орган Національної поліції бере на профілактичний облік кривдника і проводить з ним повноцінну профілактичну роботу. Здійснює перевірку згідно Закону з метою недопущення надалі вчинення більш тяжких кримінальних правопорушень, — розповів начальник Обухівського районного управління поліції підполковник Максим Дьомін.

Особливо гостро від домашнього насильства страждають діти. Як зазначила начальниця сектору ювенальної превенції відділу превенції Обухівського районного управління поліції Світлана Шкурко:

Не лише фізичне насилля шкодить дитині, навіть стаючи свідком скандалів в сім’ї, крику, образ, дитина отримує психологічну травму. Закривається в собі, перестає спілкуватися з однолітками, може зникнути апетит, з’являються суїцидальні думки. А у важких випадках дитина може вчинити спробу самогубства. Бувають випадки, коли дитину потрібно тимчасово вилучати з родини. Наприклад, батьки в стані алкогольного сп’яніння скандалять і не можуть належно виконувати батьківські обов’язки. Спочатку шукаю найближчих родичів: дідусі, бабусі, дядько чи тітка. Якщо не знаходжу, повідомляю службу у справах дітей та сім’ї, і в присутності їх співробітника оформлюється акт передачі дитини в дитяче відділення медичного закладу. Далі дитиною опікується вже ця служба.

Як розпізнати домашнє насилля

Україна має відповідне законодавство, де терміну “домашнє насилля” дається чітке визначення. Стаття 1 закону про “Про запобігання та протидію домашньому насильству” каже, що, домашнім насильством є “діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь”.

Людину, яка вчиняє згадані протиправні дії, найчастіше називають аб’юзером. Аб’юз – від англ. «abuse» – насильство, образа, жорстоке поводження. Іншими словами це насильницькі, жорстокі стосунки.

Зі слів психологині Марини Манич: Аб’юзер — це людина яка принижує, шантажує, знущається морально та фізично, сексуально домагається або ж маніпулює. Його можна зустріти будь-де: на вулиці, в громадському транспорті, в закладах освіти, на роботі та вдома. Ці люди глибоко незадоволені власним життям, невпевнені в собі, пригнічені та принижені кимось іншим у своєму власному житті. Більшість аб’юзерів — це діти, яких фізично карали чи принижували в дитинстві: «з тебе нічого хорошого не вийде», «ти невдаха», «твоя думка нікому не потрібна». Такі люди надалі роблять те ж саме стосовно власних дітей, партнера чи слабших за нього.

Домашнє насилля — це поширена проблема в усьому світі серед усіх верств населення. Воно набуває численних форм, основні з яких описує Марина:

Аб’юз буває: фізичним, психологічним, економічним та сексуальним.

  • Фізичний ‒ побої, рукоприкладство, обмеження у пересуванні жертви.

  • Психологічний ‒ залякування, погрози, шантаж, сварки, моральне приниження та насилля, маніпуляції.

  • Економічний ‒ контроль грошових ресурсів, віднімання коштів, обмеження у працевлаштуванні, руйнування кар’єри, примушення до взяття кредитів.

  • Сексуальний ‒ сексуальні домагання, маніпулювання згодою на секс, репродуктивний тиск, примус до сексу.

Якщо уявно розділити типи аб’юзу на шкалу, то перше місце займає психологічний, друге ‒ економічний, третє ‒ фізичний, четверте ‒ сексуальний.

За статистикою, переважно жінки більше потерпають від домашнього насильства, але це поняття також включає насильство щодо чоловіків, дітей, батьків, старших родичок чи родичів.

Як же розпізнати насилля в родині розповіла психологиня:

Основною ознакою аб’юзу можна назвати системність. Вийти з таких стосунків і перебудувати своє життя досить складно. Часто жертва просто не бачить аб’юзу, закриваючись відмовками: «бо так треба», «так у всіх», «він зміниться», «просто так склалися обставини».

Насильство у соціумі досить поширене явище, і де б це не відбувалось, має приблизно однакові ознаки:

  • Різного роду сексуальні домагання.

  • Фізичний вплив. Ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання.

  • Контроль грошових витрат чи надходження коштів. Заборона працювати взагалі або там, де хоче жертва.

  • Обмеження кола спілкування або ізоляція усіх важливих людей з життя жертви.

  • Безпідставні звинувачення у будь-чому.

  • Егоїзм. Все, що робить аб’юзер, лише заради власного блага.

  • Бере до уваги лише свої бажання. Потреби жертви ігноруються.

  • Тиск та експлуатація. Партнер використовує побутову та інтелектуальну працю своєї жертви, тисне, погрожує, маніпулює.

  • Образливі слова. Навіть у пестливій формі чи жарті, аб’юзер намагатиметься образити.

Аб’юзером може виступати будь-хто із вашого оточення: брат (сестра), батьки, статеві партнери, колеги, друзі, рідні та випадкові знайомі. Розпізнати їх не так вже й складно:

  • безпідставні ревнощі;

  • ізоляція від друзів та рідних;

  • постійний контроль;

  • регулярні приниження;

  • перенесення провини на жертву.

Психологиня підкреслює, що якщо помічаєте відносно себе хоча б одну з вищеперерахованих ознак, терміново тікайте від тієї людини. Змінити її самостійно не вдасться, а от вкрай занапастити свій психологічний стан точно вийде.

Варто пам’ятати, що домашнє насильство – це не внутрішньосімейна справа, це дії, про які не варто мовчати. В Україні є закони, які захищають від насильства. Перше, що потрібно зробити в разі вчинення будь-яких протиправних дій стосовно вас – зателефонувати 102.

Куди звертатись жертві аб’юзу?

В Україні створено мобільні бригади соціально-психологічної допомоги. У складі такої бригади є соціальний працівник, психолог і водій. Їх діяльність впроваджено за підтримки UNFPA, Фонду Народонаселення ООН, в координації з місцевими органами влади та виконавчим партнером МБФ “Ініціатива”. За фінансової підтримки USAID, Ukraine Humanitarian Fund та урядів Великої Британії і Канади.

Робота бригад спрямована не лише на кризове втручання, проводяться також інформаційні та просвітницькі заходи.

25 липня 2022 року запрацювали такі бригади і на Обухівщині, розповіла Лілія Бойко, фахівець із соціальної роботи, керівниця бригади:

Ми здійснюємо планові виїзди в Обухові і селах нашої громади. Відвідуємо сім’ї, які потрапили в складні життєві обставини та вразливі категорії сімей.

Від початку роботи в середньому було виявлено близько 500 випадків домашнього насильства серед жінок, дітей і чоловіків. Щонайменше 12 виїздів до жертв здійснює одна бригада протягом місяця. Під час таких виїздів надаємо інформацію щодо домашнього насилля та його видів. Розповідаємо, як попередити та протидіяти цьому. Проводимо в школах бесіди з дітьми на теми, які пов’язані з насиллям.

Часто навідуємо сім’ї, де вже було виявлено домашнє насильство, проведено консультацію, бесіду з кривдником, але жінка залишилася жити з ним і надалі. Проводимо стаціонарні консультації безпосередньо на місці нашої дислокації, також консультуємо онлайн: по телефону, скайпу, зуму, тощо. Переважно жінок, які через війну перебувають за кордоном.

Наприкінці минулого року наші бригади проходили навчання з надання першої домедичної допомоги. Кожен працівник має аптечку з усім необхідним. І за потреби до приїзду швидкої можемо локалізувати кровотечу: накласти турнікет, тампонувати чи обробити рану. На щастя, з таким ще не стикалися.

За потреби разом із потерпілими складаємо план безпеки і розробляємо механізми переміщення її від кривдника.

Щосереди проводимо групи психологічної підтримки для жертв домашнього насилля. Робота з психологом допомагає зрозуміти ситуацію, в яку вони потрапили і прийняти рішення як діяти.

Пам’ятайте: ви можете отримати допомогу, якщо ваше життя та здоров’я у небезпеці.

Постраждалі від домашнього насилля можуть отримати безкоштовну юридичну допомогу, розповіла Ольга Чигирин, завідувачка сектору «Обухівського бюро безоплатної правової допомоги»:

Жертвам домашнього насилля згідно Закону України гарантується безоплатна первинна і вторинна правова допомога. Для її отримання не потрібно підтверджувати доходи. Зазвичай соціальна служба пише направлення. Ще нам надається паспорт, код і документ, який підтверджує статус. Це може бути протокол виклику поліції, притягнення кривдника до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, будь-які програми реабілітації. Тобто будь-що, що підтверджує статус потерпілого саме від домашнього насильства.

Далі юристи або адвокати складають процесуальний документ. Якщо особа добровільно відмовляється, каже, що потрібна лише допомога з оформленням документів, то цим займається юрист, який не приймає надалі участі у судових засіданнях. Але якщо жертва боїться звертатись до суду особисто, ми можемо призначити їй адвоката, який або разом з нею, або самостійно іде відстоювати права клієнта. Жертвам домашнього насильства надаємо консультації і допомогу з різних питань, чи то обмежувальний припис, чи допомога з розлученням. Головне, щоб вони підтвердили категорію. Насправді звернень не так і багато, за минулий рік і початок цього, десь максимум 20. Люди бояться, тому так.

  • Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги в Обухові і районі: 0660332039, 0960332039

Куди звертатись мешканцям інших регіонів, щоб розірвати коло насильства?

Подібні центри підтримки працюють по всій Україні, окрім тимчасово окупованих територій. Найперше можна звернутись по допомогу по основним телефонним лініям.

  • Поліція 102

  • Національна гаряча лінія з запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації, за телефоном 116 123 або 0 800 500 335

  • Урядова гаряча лінія 1547 з попередження домашнього насилля

Онлайн можна звернутись у Телеграмі на Гарячу лінію Маршу жінок, де підтримають у кризовому стані та нададуть психологічну допомогу, коли жінка опиниться у безпеці.

Також сервісом, який може надати подальшу підтримку жінці, є SafeWomenHUB, яких можна знайти в Інстаграмі або Телеграмі.

Платформи Tellme.com.ua чи UA Mental Help доступні для всіх, хто потребує психологічної підтримки.

Окремо підлітки та їхні батьки можуть звернутись до проєкту Поруч.

Загалом опцій безплатної підтримки для українців наразі багато і їх легко можна знайти онлайн. Проте важливо, щоб спершу була усунута фізична загроза.

джерело: Соцпортал.

Джерело: https://obukhiv.info/news/domashne-nasillya-de-shukati-zakhistu-ta-pidtrimki-v-umovakh-viini/