Етимологія “Кобрини” за схемою Железняк або чому ніколи (!) не варто спішити з висновками
Для не філолога книжка важка, хоча і не така нудна як археологічні монографії. Втім, помилкою було не почати читати, а обламатися конспектувати. Це праця з числа тих, що досить сильно впливають на розуміння самого предмету – ономастики.
***
ПО-ПАМ’ЯТІ:
1. ГІДРОНІМИ (назви водойм) – це своєрідний КУЛЬТУРНИЙ і глибше – ЕТНІЧНИЙ КОД території, котрий при правильній дешифрації здатен прояснити етноформуючі і міграційні процеси в регіоні.
2. Згідно з цією (та іншими працями) в басейні Росі присутні:
– індоєвропейські (загалом),
– слов’янські,
– балтійські,
– кельтські
– фракійські,
– іллірійські,
– тюркські апелятиви (топооснови).
3. Другий після ЕТНОМОВНОГО СЕМАНТИЧНОГО АНАЛІЗУ всіх цих субстратів підхід це ДІАЛЕКТИЧНА ЕТИМОЛОГІЯ. Праця багато на купу призабутих позначень «водного». Зокрема, я узнав, що знайомі обухівському вуху «забара» чи «обірок» мають чіткі гідронімічні коннотації, здатні по-новому пояснити начебто відомі нам назви.
4. Третій пункт – НАРОДНА ЕТИМОЛОГІЯ. Тут все просто – «баба розказувала, шо Кобрина від «кобра», по котрій ходили баржі і плавала цариця» і ця версія цілком задовільняє мій рівень освіти і величину пафосу.
***
ПРИМІТКА
На час дослідження (і це видно по картам у праці) межа Надросся закінчувалася р. Красною, а відтак Обухів, котрий лежить між нею і Стугною згідно з авторкою не потрапляв до вибірки і його річки не розглядалися.
***
МИ ТЕЖ НАДРОССЯ
Разом з тим, нагадаю, що Лукавиця (Кобрина) дуже добре лягає у методологічну канву, котрою оперує Железняк.
1. ЛУКАВИЦЯ, це т.зв. «етимологічно прозорий апелятив», іншими словами назва, зміст котрої можна знайти в існуючій мові. Семантика назви прозора, себто, зрозуміла. Відтак, Лукавиця це
– «крута зміна напрямку річки»
– «извилина реки; сенокосная низина в излучине реки»
– луг поемный, изгиб реки, образующий мыс»
– укр. діал. лука «проточний рукав річки».
2. На відміну від неї Кобрина (Кобрин, Кубранка, я нарахував до 10 варіацій – прівєт фанатам «єдиноправильної корінної вимови») складніша і цілком укладається у вищевказану «тричленку»
***
1. З ТОЧКИ ЗОРУ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКОГО СУБСТРАТУ це «балтізм», апелятив (основа) котрого досить чітко фіксується у тамтешніх мовах:
1.1скобра, скубр, з литовської “scubrus” (“швидкий”, «поспішаючий”, “квапливий”). ще одна версія – “джерело” (“ручай”).
1.2. кубарь (кубери, кубрь). жемайтійське кавбра, кавбре, литовське каубрі — kaubre, kaubure, kauburus – “вершина”, “пагорб”.
***
2. З ТОЧКИ ЗОРУ УКРАЇНСЬКИХ ДІАЛЕКТИЗМІВ:
2.1. “кубара” (і не лише в Україні, здається) це „довге судно“ (гр. kumbara „ґалера“).
2.2 словом “кубарь” або схожим на нього позначали риболовецькі снасті-самоловки на кшталт верші.
2.3. «корба» – це колода, поставлена на дві опори, яка крутиться. На корбу накручувався ланцюг чи трос щоб витягати воду з колодязя.
2.4. в Обухові до цих побутує прізвище “Кубар”. Можливо, Кобрина так само як і власне Обухів це відантропонімний гідронім, назва котрого відповідає на питання «чия?» (Кубарева, Кубарова і тд).
***
3. Ну і вже згадана НАРОДНА ЕТИМОЛОГІЯ:
… Кобрина це кобра, на початку 18 ст, коли ця назва поступово витісняє Лукавицю всі ж у селі Обухів бачили справжніх кобр і знали про їх існування (сарказм, іронія, гротеск).
***
ПРИКОЛ
Варто зауважити, що у праці гідронім «Кобрин» таки згадується. Але, стосується він «фракійського походження» (!) і фіксується на Житомирському Поліссі (!). На цьому я і поламався. Хоча, після прухвесора Тищенка і його «Обухів – ойконім іранського походження» вже мав певний імунітет до фантазій тих, хто по роду професії фантазувати не мав би.
***
Ну і ГОЛОВНЕ, що я виніс з праці. Ні, це не індоєвропейські субстрати до-, після- і тд втрати «протоєдності» бла-бла-бла.
Головне це те, що НАЗВА І ЗНАЧЕННЯ можуть не співпадати і дуже часто не співпадають між собою. Приклад можливого – Лукавиця, аргумент неочевидного – Кобрина.
Ну і мій власний ДОСВІД. Якщо Лукавиця, Обухів, Обухівка, Педина, Зелена, Довга, Кукса мають +- семантично «прозору» топооснову, то такі ніби-то прості, а насправді «дуже затемнені» як Кобрина і Козарів шпиль примушували мене разів 5-7 міняти (коректувати) свою ж власну попередню точку зору.
***
ЧОМУ ТАК?
А все тому, шо спішити немає куди. Спішать тільки пропагандисти і шизоісторики. Тісто хорошого мікро-дослідження може ферментуватися роками. І навіть коли воно підійшло, не спішіть сунути його у пічку впевненості. Є ймовірність підгоріти на дровах нових аргументів.
***
Література:
- КОБРИНА – ОБУХІВСЬКИЙ ЗМІЙ, ЩО ПОВЗЕ ДО СТУГНИ
- “КОБРИНА” – ГОРА, ДЖЕРЕЛО, ЧОВЕН ЧИ РИБАЦЬКА СНАСТЬ
- ОБУХІВСЬКІ ВОДОЙМИ В СВІТЛІ БАЛТСЬКОЇ ТОПОНІМІКИ