Історія від Миронівського музею: відстояли у 1487—1494, відстоїмо і у 2022!
Київська область, Обухівський район, Миронівська тергромада. Працівники місцевого краєзнавчого музею переконані, що історія має властивість повторюватися і Україна вже переживала подібні події у середньовіччі.
Своїми роздумами вони поділилися на сторінці у фб, передають Хроніки Обухова.
***
У школах нам говорили про золотий вік історії, про колиску братніх народів, де панував мир, одна мова, одна віра – і ми вірили, що була Київська Русь, потім велика чорна діра, доки не відродилося Дике поле, степові пірати – козаки, нарешті відбувся екстаз – возз’єднання з Московським князівством. А дозвольте засумніватися, прискіпливіше поритися у фактах «чорної діри» – ХІV – ХV ст.
Дійсно, коли етнічні білоруські та українські землі були у складі ВКЛ – Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, панувала одна руська мова, одна віра, одне право. Навіть князів ВКЛ ховали в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Чи не тому в окупованому гітлерівцями Києві у листопаді 1941 р. радянці знищили Успенський собор?
Московське князівство тоді «кришувала» Орда. Час від часу московити воювали з сусідами. Втім, про прикордонні (локальні) війни 1339-1340 рр., 1368—1372 рр., 1406—1408 рр. у підручниках з історії нічичирк. Хіба «братні» народи «іхтамнєти» можуть воювати? Особливо діставалося прикордонним землям між Великим Князівством Литовським і московським князівством. Такою буферною зоною було Смоленське князівство.
У 1480 році Московське князівство звільнилося від татарської влади, володар Москви Іван ІІІ отримав титул не тільки Великого князя, але й «з Божої волі володаря всієї Русі». Щойно московські князі звільнилися від панування Орди, як вони оголосили себе захисниками православного люду, заявили про ідею повернення собі «давньоруської спадщини» («воссоедиение русских земель»).
Московське князівство прихопилося збирати землі: анексувало Новгородську землю (1478), Псков, Тверське (1485) і Рязанське князівства. Територія Московської держави збільшилася втричі.
Щоб московити мали право претендувати на першість у православному світі, а московські князі – права на царський титул, Москві був потрібний Київ, землі України. На той час Русь-Україна була у складі Великого князівства Литовського. От вони і почали нести «русский мир» єдиним відомим їм способом – війною. Історики нараховують шість повномасштабних литовсько-московських війн. Князь московський Іван ІІІ Васильович намагався відокремити від Литви Верховські князівства, що знаходились у верхів’ях Оки.
Великий князь литовський Олександр Ягеллончик, через відсутність підтримки від брата Яна Ольбрахта, був змушений підписати в Москві у 1494 році Вічний мир з московською державою.
На початку лютого 1494 р. укладено «вічний мир» між великими князями Литви й Московії — Олександром Ягеллончиком та Іваном III. Так завершилася Перша війна Московського князівства та Кримського ханства проти Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського
(1487–1494): Литва погоджувалась на входження до московського князівства — Новгорода, Пскова, Твері й Рязані, а Москва — відмовлялась від претензій на Смоленськ та Брянськ, які залишались у складі ВКЛ.
Відстоювали своє у 1487—1494, відстоїмо і у 2022!