Коза(и)рів шпиль як приклад помилкової суголосності обухівських топонімів
По пам’яті:
1. Педина (Пидина)
2. Лукавиця (Лентавиця, Луквиця, Луківка, Луковалище, Луковатиця)
3. Кобрина (Кобринка, Кобрин, Кубрин, Кубранка, Кубарин).
4. Обухів (Обухов, Обуйхов, Обухово) і тд.
Ці приклади є свідченням того, що в різних часах, поколіннях, етнічних групах, соціолектах, документах і тд звучання одного і того самого топоніма може відрізнятися. Втім, це не робить його неправильним, власне, тут дихотомія “правильний-неправильний” взагалі не працює.
***
Міні-історія, котру я розкажу трагікомічна, оскільки є живим свідченням того, як ОДНА літера у звучанні може коштувати кількох років догадок.
Йдеться про гору КОЗАРІВ ШПИЛЬ, котра знаходиться акурат за 5 школою.
Місце сіє премного відоме і приємне. Я вже кілька разів розповідав про нього, але, для чистоти експерименту коротко нагадаю:
ГЕОЛОГІЯ
Це тераса правого корінного берега Дніпра (Стугни). Вихід до його палео-русла та сучасної долини.
ФЛОРА
Є реліктові залишки дубрав, колись розповсюджених в цих краях.
МІСТИКА
Згідно з кит. фен-шуєм це т.зв. “гора-предок”.
АРХЕОЛОГІЯ
На ній сила років 600 поспіль жили представники різних археологічних культур (зарубинецька, київська, волинцівська, трохи скіфів).
Під нею є “бронза”, милоградівці, рання Русь і тд.
ІСТОРІЯ
Під горою був доОбухів – хутір Лукавиця; з 3 боків гору оточував Змієвий вал; на материку (біля основи) в різні часи був кордон між Трипіллям і Обуховом («копці»); корчма «Зелена» і залізнична станція.
ФОЛЬКЛОР
Згідно з переказами нутрощі гори пронизані тунелями зі схованими у них скарбами, зокрема, о. Зеленого.
На самій горі в ур. Три дуби під ними самими вже в наш час було знайдене горня з монетами.
ЕКОНОМІКА
Під горою був цегляний завод Бердяєвих, зараз там гаражі.
НАЗВИ.
В деяких джерелах весь масив вважається продовженням Зеленої гори, а відтак нею і називається.
Від інших людей, місцевих і приїзджих, старожилів і шукачів я чув ще 2 назви: гора Три дуби і Мишилів шпиль.
***
Зрозуміло, що у всіх випадках є свої аргументи і відсутні чіткі кордони топонімів, адже часто “горою” називається навіть не вся тераса, не весь останець, а просто підйом на неї в тому чи іншому місці (Три дуби і Мишилів (Михайлів) з цього розряду.
***
Ну, і насамкінець – КОЗАРІВ ШПИЛЬ.
Я довго і послідовно топтався по апелятиву назви, котру прив’язував
– до хозар;
– до гуски-казарки;
– до річки Козарки (Українка);
– до професії “козар” (козопас).
***
ВЕРСІЇ
Певний час я думав, що Три дуби це обух. назва, а Козарів шпиль – дерев’янська.
Потім що це археологічний неологізм для позначення місця розкопок.
Так чи інакше я виводив її від “кози”, що, з огляду на фонетику і присутніх в мікро-регіоні кіз цілком задовільно.
***
Як зараз пам’ятаю відчуття, коли вичитав про родину КозИрів, котра жила на хуторі під горою. Аргумент, котрий перекрив собою інші, оскільки т.зв. “відантропонімні” (від імені) топоніми в Обухові через один, включно з самим ОбуховИм (чиїм хутором) і Пединою (чиєю горою).
Останній штрих, котрий розсіяв мій сумнів у тому, що гуси і кози ні до чого, стала карта-схема течії Кобрини у Панченка, де двічі зафіксовано: КозИрів млин і КозИрів шпиль.
Не дуже зрозуміло, чому саме ця назва незнайома старожилам (нікому, в кого я питав), а є лише в статтях з археології та рукописах Панченка.
Очевидно, причина у цій самій поліваріативності – різні люди, в різні часи і тд по-різному називали одне і те саме місце, або його частини, якщо воно було великим (гора витягнута як стилет).
***
Відтак, лише 1 буква у назві стала причиною кількарічних семантичних поневірянь.
***
Фото: зробив кілька років тому під час останнього тріпа горою.