ЛЮБОВ ГОВОРУН: пекла, печу і пектиму. Зараз більше для фронту, для бійців
ЛЮБОВ ГОВОРУН, приміром, почала пекти з першого дня роботи Обухівського хлібзаводу ще у 1968 (!) році і робить це до цих пір. Очевидно, що хліб – це не лише її робота, історія, життя. Хліб – це її «сила», її магія, її дар.
Про те, як він відкрився, про волонтерство і свій секретний рецепт пасок вона розповіла під час інтерв’ю Ірині Юхимчук в серії «ТОП-100 +» на Хроніках Обухова.
Читайте (інтерв’ю), випікайте (смаколики), плекайте (свою силу).
***
Давайте поговоримо про хліб. Скільки років займаєтесь випічкою?
З 1968 року працювала на Обухівському хлібозаводі. А з 2000-го, коли хлібозавод закрився, працювала 9 років в «Ласощах» на Школі. Тепер вдома печу коли хто звертається. Можна сказати що все життя працюю пекарем.
Починала я з громадського харчування, в той час хлібозавод ще будувався. Мій директор відправив мене на курси в Чернігів і по закінченню забрав на хлібозавод, який відкрився в січні 1968 року. Отак від першого дня відкриття заводу і до самого закриття і працювала, за цей час змінилось 8 директорів.
Що найчастіше печете?
Все випікала і випікаю. І короваї, і паски, і пиріжки. Пиріжки почала пекти вже працюючи в «Ласощах». Раніше торти й тістечка, одним слово, в асортименті було все.
Для фронту печу пиріжки з сиром, з капустою. В основному пиріжки, бо з кремом не зробиш. А так, то все робили. Голубці крутили і борщову заправку. Багато чого, щоб було смачно нашим бійцям.
Незабаром Великдень, скільки пасок зазвичай випікаєте? Поділіться фірмовим рецептом.
Минулого року спекла 400 пасок для воїнів. Цього року менше, мабуть не можна туди доїхати. Скільки треба – стільки й спечу, це ж для захисників.
А рецепт вже багато років у мене один і той же.
В 2 літри теплого молока додаю 100 грам дріжджів, 2-2,5 кілограма борошна (в залежності від вологості борошна) і «бродить» 3-4 години.
Потім:
- 20 яєць
- 2,5 кг. цукру
- 50 грам солі
- 1 кг. масла або маргарину
- 0,5 кг. дріжджів
- ванілін – 5 пачок
- борошно – 4-5 кілограм, щоб тісто було не густе і не рідке.
- в кінці – родзинки і цукати.
Ви найвідоміша обухівська коровайниця, розкажіть про це?
Короваї почала випікати працюючи на хлібозаводі. Їздила у Ворзель на семінари, там великий кондитерський цех і я багато чого навчилася. У нас на заводі теж проводились семінари. Отак навчилась і почала пекти. Спочатку на заводі, а коли він закривався, останній директор Карлюк віддав мені стареньку піч. Так нею досі і користуюсь.
Мене вже знають, якщо комусь треба – звертаються. Відколи війна короваї рідко замовляють, люди вже не гуляють такі весілля як раніше. Ось у вівторок у бійця весілля, невеличкий замовили. Він приїде у відпустку, одружиться і поїде. Спечу на півтора-два кілограма.
Раніше пекла великі і короваї, і «лежні», по 10 кілограм, і «шишки». Весілля великі були, по 100, 200 чоловік.
Заздалегідь виліплюю прикраси з прісного тіста. Квіти, голуби, колоски. Ось сусідам випікала і виліпила ще «голубів миру».
Як почали займатись волонтерством?
Ще з Майдану. Я ж їздила на всі віче. Пам’ятаю, схожу до церкви, а після церкви напечу пиріжків і в Київ їду, передаю на намети хлопцям і дівчатам. Хотілося мені туди їхати, людей так багато і всі однієї думки. Натхнення було, що не можна передати словами. Скрізь лунає: Слава Україні! Була на Майдані я до самого вечора і в той день як студентів побили. Поїхала додому на останній маршрутці, а зранку дізналась, що таке сталось.
А з 2014 року, як почалась війна, вже для армії випікаю. Волонтери як почали їздить на фронт то бувало по 500-600 пиріжків за раз випікала. Зараз вже за потребою. Ось нещодавно Мисяк Валентина Борисівна їздила, то я 400 пиріжків напекла. Перед цим вона їздила – 500, але мало, бо бійців там 600 було. Печу як Ліда Андрєєва їде, Валентина Миколаївна Кондратенко з церкви «Спасіння». Вона в найгарячіші точки їздить.
Печу для волонтерів, які проводять ярмарки і збирають на армію. Торгують на ринку щочетверга і щоп’ятниці. Струдлі замовляють, пиріжки. Вже пасками почали торгувати.
Я знаю Ви маєте орден, розкажіть про це?
Навіть два. Орден «Знак Пошани» за високі досягнення та Орден Трудового Червоного Прапора за трудові заслуги. Отримала ще працюючи на хлібозаводі у 1987 році. Останній вручали в москві на з’їзді.
Що хотіли б побажати Обухову і Україні?
Перемоги і миру. Щоб Україна ожила і розквітла, відродились зруйновані міста. Але головне – миру. Дуже хочеться, щоб церкви воз’єднались, щоб люди нарешті зрозуміли, що в Україні має бути українська церква.
- ЛЮДМИЛА АДАМОВА: у 2022-му ми безкоштовно пролікували кілька тисяч бійців тероборони та ЗСУ
- ЛІЛІЯ КАРАСЬ: «Мене надихає робота з дітьми – це завжди позитивна енергетика!»
- НАТАЛЯ ЛІНСЬКА: «Якщо немає натхнення – нічого не вийде» (!)
- НАТАЛЯ БУРДА: “Солодкий блюз” відновив роботу, але ми і надалі допомагаємо фронту
- «Glyn-kar» як гончарна візитка Обухова – продовження традиції чи народження нової?