Малишко і карти: маловідома сторінка з біографії радянського символа Обухова
Джерело: Локальна історія
…. Однією з найяскравіших сторінок в ірпінському дачному наративі була риболовля. У перші десятиліття історії пансіонату в річці Ірпінь риби було вдосталь — ловилося добре. Героями рибальських оповідок є Максим Рильський, Андрій Малишко, Остап Вишня, Павло Тичина.
У вірші, присвяченому Рильському, Малишко тепло згадує ірпінське літо:
До тих країв щоденно поїзди
Відходять від столичного перону,
Бери тютюн і вірші для їзди,
Хліб-сіль, тарань, прив’ялено солону,
Гачки, й садок, і вудочки складні
Та ще нехитро зварену наживку —
І гайда в путь, о літо в переджинку
На плесо вод веде погожі дні.
Малишко — в центрі уваги
Звичай посиденьок і ведення довгих бесід залишався стабільним упродовж усієї історії письменницьких баз. Особливо культовою локацією був перший корпус Ірпінського будинку творчости — із каміном, який описав Володимир Яворівський.
Ірпінський письменницький пансіонат виник на місці дореволюційної вілли київського підприємця Миколи Чоколова, побудованої у швейцарському стилі. Цей дім виглядав казковим на фоні сірої радянської архітектури — майже “пряниковим” будиночком.
Усередині витав дух буржуазности. Уявлялося, що в такому будиночку могли писати західні письменники — Агата Крісті, Жорж Сіменон, Конан Дойль. Чомусь на думку спадають саме детективісти.
На посиденьках у кожного була своя улюблена тема, манера розповідати. Однак більшість розповідей оберталися навколо професійних проблем: література, мова, сюжети, задуми, переклади.
Роль улюбленця серед письменницької братії належала Андрієві Малишку. Він завжди збирав навколо себе гурт письменників (“січовиків”), і перебував у центрі товариства зі своїми жартами, бувальщинами, сентенціями, які пізніше ставали афоризмами.
Любив розповідати анекдоти й Павло Тичина — переважно про запорожців та чумаків.
Зі слів Яворівського, коли вдавалося “розбалакати” Павла Загребельного, той оповідав “свою Одіссею полоненого”, Олекса Коломієць — “про свої комсомольські походеньки”, Анатолій Дімаров — “свої вигадки і насмішки, яких боялися всі, хто впадав йому в око”.
Чуваському поетові Шавли Стихвану Юрій Збанацький розповідав у їдальні про своє знайомство з ширтаном — чуваським ковбасним делікатесом із баранячого м’яса. Татарському поетові Махмудові Хусаїну запам’ятався красень Василь Земляк:
“Коли розповідав про що-небудь, неможливо було його не слухати. Говорив він не поспішаючи. Дуже чисто, з гумором, головне, одверто”.
***
Були й інші види дачних літературних розваг — наприклад, гра в шахи та карти.
У письменницькому фольклорі Малишко залишив незгладимий слід у сюжетах про картярство.
“Сідати у парі з Андрієм Самійловичем — справа відповідальна і досить небезпечна. Блискучий гравець, азартний, він добре пам’ятав, які карти вже вийшли, які залишилися на руках. Найменший промах, і тоді тільки начувайся: дарма, що ти хлопчина п’ятнадцяти років чи відомий поет, автор багатьох збірок”, — згадував син Максима Рильського Богдан, який не раз потрапляв у гурт картярів, коли не вистачало четвертого гравця.
Баталії могли тривати аж до ранку.
Анатолій Дімаров у книзі спогадів “Прожити й розповісти” писав, що гру в “Дурня” Малишко довів до віртуозности:
“Він уже з перших ходів з якоюсь чортячою інтуїцією вираховував, які в кого карти, і щедро навішував своїм суперникам генеральські, а то й маршальські погони. І горе його напарникові, якщо той піде не з тієї карти!”.
“Ходімо шукати любов”
На перший погляд, описані відпочивальні практики письменників нічим не відрізнялися від курортного, санаторного та дачного досвіду простих смертних великої радянської імперії. Та насправді в літераторів під час вакацій народжувалися нові літературні твори. Відпочиваючи, вони продовжували працювати.
“Ходімо шукати любов!” — так запрошував на чергову прогулянку Андрій Малишко своїх колег-письменників. І це означало шукати натхнення.
Недаремно Володимир Яворівський якось сказав: “Ірпінь — це не іменник, це дієслово”.
***
На фото: Малишко і Рильський.
Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3
- Автор фрази “Ми з України” родом з Обухова: так це чи ні
- Стало відомо ім’я лауреата щорічної Малишківської премії в Обухові
- Від Малишка до Малищенка і назад: казуси обухівського прізвищетворення
- Малишко 1949, сестра Киянченка і трохи обухівських гончарів та лірників
- Оголошується конкурс на присудження премії ім. Андрія Малишка
Джерело: https://obukhiv.info/news/beri-tiutiun-i-virshi-malishko-bliskuche-grav-u-karti/