Микола Приходько – забута фарба нашого живопису
Попри фактичну невидимість у всеукраїнському контексті, ба, навіть – в регіональному розрізі, Обухівщина має кількох цікавих представників так званого “наївного” мистецтва.
Деякі з них нічим не гірші за Приймаченко. Принаймні, з огляду на техніку виконання, цей твердий, расОвий лубок самоуків.
Один з них – трипілець МИКОЛА ПРИХОДЬКО.
До вчорашнього ранку я знав три його картини, зображення двох з котрих викладаю.
Не знаю, наскільки ці назви можна вважати офіційними, думаю, радше описовими:
- Вітряки на Дівич-горі;
- Трипілля, вид на Введенську церкву (інша версія – Базарну площу).
Ще є “Річка Красна і Киселівка”. В цьому дописі її пікча відсутня.
І остання, з фондів музею імені Івана Гончара, найкраща, як на мій хлопський несмак – “Краєвид села з водяним млином”.

RSS стрічки

RSS стрічки
Джерело: https://obukhiv.info/news/mikola-prikhodko-zabuta-farba-nashogo-zhivopisu/