Обпалені Чорнобилем: Володимир Степанович Шишов

«Наш трест займався монтажем Чорнобильської станції, тож ми на ній були частими гостями. Не стало виключенням і 26 квітня. Тоді ми були на ЧАЕС у відрядженні, проводили планові роботи. Жили в гуртожитку Прип’яті. У день, коли трапилась аварія, керівництво нас відправило додому. З труднощами надвечір ми дістались до Українки.

А вже в понеділок, 28 квітня, добровольці з «Південтеплоенергомонтажу» їхали на ліквідацію наслідків аварії. Серед них були я, Олександр Шакула, Анатолій Анкудінов, Іван Надточій, Микола Шевченко, Віктор Кондратенко… По приїзді нас направили до піщаного кар’єру в Лельові. Там, такі як ми – молоді і дужі хлопці, насипали у мішки і вантажили на вертольоти пісок, який, за задумом вчених, мав зменшити викиди радіоактивних речовин – стронцію, плутонію, урану, цезію зі зруйнованого енергоблока. Я співчував вертольотникам, які, зависаючи над реактором, отримували тоді величезні дози опромінення.

Розселили нас у будиночки літнього табору у селі Лелів. З другого по четверте травня з ПТЕМу до Прип’яті приїхали багато моїх колег. А з сімнадцятого травня протягом двох тижнів працівники нашого тресту прокладали трубопровід у тунелі, який вирили під четвертим блоком тульські шахтарі, а під основою реактора створили додаткову бетонну «подушку». Довжина тунелю – 136 метрів. У керівництва були побоювання, що лава в реакторі пройде не тільки басейн-барботер, а піде нижче, в грунтові води. За задумом, через тунель мали подавати рідкий азот, який і перехопить лаву. На щастя, лава застигла і азот не подавали. Але ми тоді про це ще не знали.

В тунелі, який шахтарі прозвали «дорогою життя», подальшим монтажем і з’єднанням трубопроводів, охолоджувальної апаратури займались працівники нашого ПТЕМу. Це були молоді люди 30-40 років. Працювали у складних і небезпечних умовах. Із засобів захисту – маски-«пелюстки». Та вони швидко намокали і хлопці їх знімали. Робота була дуже відповідальна, ми розуміли, що все потрібно виконати швидко і якісно. Багатьох з моїх колег вже немає серед живих. Це Ваня Надточій, Коля Шевченко, Вітя Кондратенко… Світла їм пам’ять.

Запам’ятав, що біля зруйнованого блока стояли машини пожежних перших караулів, зламані драбини, які також стали джерелом радіаційного випромінювання, валялися шматки радіоактивного графіту, твелів.

Наступним нам було поставлене завдання – змонтувати охолодження стінки реактора. Конструкція блоків така, що 1-й і 2-й стояли окремо, а 3-й і 4-й мали спільну стіну. А оскільки температура в зоні зруйнованого реактора була занадто висока, ми повинні були будь-що охолодити цю спільну стіну. З третього реакторного відділення монтували на стіну змійовики, а потім пускали по них воду для охолодження. Наш метод спрацював. Стіна почала охолоджуватися. Отримавши 30 мікрорентген опромінення (при допустимих 20), нас вивели із зони.

З жовтня 1986-го до половини 1987-го я знову провів у Чорнобилі. Цього разу ми займались монтажем мийок: встановлю-вали насоси, займались дезактивацією техніки, яка брала участь у ліквідації аварії. Мийки монтували в Янові – залізничній станції біля самої Прип’яті, Копачах – селі в 4-х кілометрах від ЧАЕС. Все, що не можна було відмити, тобто отримало надвисокі дози радіації, відправляли на могильник відпрацьованої техніки у Розсоху.

Питаєте, що мене вразило тоді найбільше – евакуація, коли тисячі автобусів вивозили людей. Неначе війна. У мене й досі перед очима стоїть картина, коли старі й немічні люди, які прожили там все життя, зібравши сякі-такі пожитки, голосили і цілували поріг власної домівки. Відселення багатьох сіл тоді припало на велике свято – Великдень. Так от, пам’ятаю, прийшов до нас дід з Лельова і приніс паску з крашанками. Таке не забувається…

За роботу на ЧАЕС у 1986 року нагороджений орденом Жовтневої революції. Отримав високу дозу радіації, але групи не маю. Не було за що її купити. Ліквідатор 2 категорії. З 2012 року на пенсії. Маю безліч грамот з різних інстанцій, але не маю здоров’я, бо його залишив під реактором…»

Записала Олена Драчук

• Обпалені Чорнобилем: Віктор Сергійович Галуза
• Молодіжна рада Ржищева оголосила благодійну акцію зі збору пластикових кришечок
• Дрон допоміг зафіксувати палійку трави: все закінчилось добре
• Тварини також стають біженцями та тікають від війни
• В Українці триває оновлення контейнерів для сміття

Джерело: https://obukhiv.info/news/obpaleni-chornobilem-volodimir-stepanovich-shishov/