Обухів і право на поплаву
Васильків – другий після Обухова “стольний град” Обухівського району. Місто, котре дало Україні Баласинович, битву за аеропорт і безсмертного півника.
Нещодавно місцева Варта розповіла про ситуацію, коли в одному з будинків три дні поспіль у ліфті їздив телевізор. Люди теж їздили аж поки хтось, кмітливіший за інших, не додумався поскаржитися з формулюванням “він замінований”.
І тоді я згадав сотні коментів і історій своїх земляків, котрі один час як дослідник хотів документувати.
Континіум від
- “не можу заснути бо боюся, шо у мене цілиться снайпер”,
- “Педину підпалили шоб підсвітити ракетам окупантів”,
- “не викладайте фото церкви, там видно мій дім, в ньому поцілять ракетою з самого Каспію”
до “майже” адекватних типу
“я читаю цю групу 5 років, але зараз зрозуміла, шо адмін – наводчик. Не спорь зі мною, я з Обухова. Я святого Петра якшо не пустить в рай перекричу“.
ПРАВО НА ПОПЛАВУ. Саме так називається подкаст, котрий з одного боку розповідає про те, як плавиться кацапська техніка, а з іншого – заспокоює земляків, у котрих плавляться мізки і паяє здатність до тверезих оцінок реальності.
Без мільйонів снайперів, ракет, міток, дрг, котрі обов’язково полюють саме на нього, гордого жителя величного Обухова (сарказм).
Безумовно, у всіх нас тією чи іншою мірою вже живе вірус ПТРС (посттравматичного синдрому). Але не варто допускати до ситуації, коли він просто виїсть залишки здорового глузду, шановні земляки.
Шануйте себе і хоча би трошки поважайте інших. Бо саме людяність відрізняє нас від Здичавілих. Котрі повинні приходити в наші голови лише уві снах: мертві і смердючі як і личить типовому падлу.
Джерело: https://obukhiv.info/news/obukhiv-i-pravo-na-poplavu/