Обухівська кераміка – призабута культурна спадщина Середньої Наддніпрянщини
ВИЛІТАЛИ З ГЛИНИ ПТИЦІ, ГРІЛИСЯ НА КОМИНІ,В КОЖНОЇ ТВОЇ ОЧИЦІ У ДАЛЕКІМ СПОМИНІ.(Малишко, “Про майстра”)
Вчора говорив зі знайомим, фанатом кераміки, власником свого нішевого музею. З його слів наш терен позначений “трикутником” локацій, де глинярна традиція свого часу набула найвищого розвою.
Вершина трикутника – с. Дибинці, ця правобережна наддніпрянська Опішня. Дві вершини знизу – Васильків і Обухів.
І це при тому, що власне Обухів в середовищі фахівців практично не розглядається в якості самостійного і потужного центру. Що, звичайно ж, не так.
Досить чітко цю помилку інтерпретації спростовує праця О.С. Данченко “Народна кераміка Середньої Наддніпрянщини”, ну і, приміром, той же Чухліб, обухівська спадщина котрого чекає на свого дослідника:
… Виготовленням керамічного посуду в Обухові займалися сорок три гончарні родини.
Дні і ночі вулиці Гончарна та Івана франка дихали теплом, бризкали в небо іскрами горни в яких випалювалися горшки, макітри, глечики, миски.
Олекса Олексійович (Хабрика) пригадує імена потомственних гончарів: Давид, Лука і Омелько Хабрики; Тихон. Омелько і Олекса Калашники; Кирило, Опанас, Лука і Сава малишки, Андрій і Прокіп Русани; Степан здорик. Никифор пелих, Іван Титок, Лука і Петро Хоменки, Михайло Косогон, чотири брати Мененки…
Суть. Якшо у Вас є зразки питомо обухівської кераміки вищевказаних майстрів поділіться їх світлинами, плз – @pravdychабо @mchaikovskiy.