Місцеві новини

“Погром як свято”: трошки про ганебні сторінки обухівської історії

Редактор

"Погром як свято": трошки про ганебні сторінки обухівської історії

ТЕРМІНОЛОГІЯ: тодішня “мова ненависті”

  • Неполіткоретне етнічне прізвисько на букву “ж” використовується як синонім теперішнього “євреї” як у розмовній (цитування), так і документальній (рапорт) формах.
  • В тексті присутнє звернення “барбос”, котре я ідентифікував як також принизливе означення осіб єврейського походження. Втім, аналогію я не уловив.

ТОПОГРАФІЯ: Хутора, Базарна площа, Воскресенська церква

  • В рапорті чітко вказано, що Обухів – “местечко”, а “Хутора” – “предместье”. Хто не в курсі, тодішні “хутори” зараз це Піщана.
  • На Хуторах є лавка єврея Аврума Тевуша і будинок його одноплемінника Кельмана Поліповського. Для мене це, до певної міри, новина, оскільки карти володінь Горчакових і схеми в моїй голові компактно розташовували штетл на Юдиній горі (від Центра до Драної гори (вул. Шевченка)), а єврейські лавки — в районі тодішньої Базарної площі (зараз площа між мерією і РДА).
    Виявляється, просторова дифузія єврейського розселення таки мала місце, втім, її параметри поки не фіксуються.
  • Є згадки про саму Базарну площу і винні лавки на ній. Вони є на картах тодішнього центру міста (привожу скрін).
    6. Ще є про Широку вулицю і її жителя Берка Голянського, втім, на картах, що є у моєму доступі, її не видно.

АНТРОПОЛОГІЯ: антисемітські міфи, їх вплив, легітимація і делегітимація

  • В тексті рапорта йдеться про поголос, на котрому наполягають обухівські погромники. Його сенс у тому, що у Києві нібито офіційно можна громити (читай — бити і грабувати) євреїв, чому ж в Обухові нізя? Непорядок! Варто зауважити, що своє право бити-грабувати обухівські селяни обгрунтовують з позицій російської чорносотенної традиції.
  • Кількість бажаючих прикластися до грабунку сусідів біля 1000 чоловік. Я можу помилятися, але для (+-) 8000 населення міста тоді це значна частина дорослого населення.
  • Легітимація цього процесу полягає у тому, що у натовпі присутні представники місцевого, умовно — самоуправління: старшини, старости, священник.
  • Втім, практично одночасно відбувається делегітимізація погромного процесу, оскільки практично всі представники місцевої влади, духовенства та просто здорові сили разом з поліцією здійснюють спробу перешкодити погромам.
  • В підсумку їм це вдається. Принаймні, до певної міри (за 30 хвилин розгромлено 13 лавок і 3 будинки). Цифри, ймовірно, можна пояснити як кількістю погромників, так і скупченням єврейських лавок на Базарній площі, а єврейських будинків довкола неї (підтверджено картографічно).

Ну і бухічкою з винної лавки і підвалу в осередку подій, звичайно.

ПС. Наскільки я розумію цей погром був не першим і не останнім. Власне, що таке 1905 рік в погромній “традиції” між 1885 і 1919? Це, в першу чергу, його православно-чорносотенний, властиво російський ідеологічний характер.

В кривавому 1919 обухівських євреїв громили і визискували вже всі: від петлюрівців до денікінців і червоноармійців. Але, то вже інша історія, точніше її кінець — історії єврейського Обухова (чи євреїв Обухова).

Джерело: https://obukhiv.info/news/pogrom-yak-svyato-troshki-pro-ganebni-storinki-obukhivskoi-istorii/