Привіт майбутньому із минулого або у чому полягає казус “провулку Привітного”
***
Мені здається це перебільшення. Втім, Обухову знайомий і підхід (“квітково-фруктові” назви з книжок про Незнайку) і навіть цей самий провулок Привітний (затишний меандр перед стадіоном Мельника).
Останні скандали з перейменуванням вулиць дозволити мені припустити, що дракон проблеми містить 2 голови. Втім, після нещодавньої ситуації з перейменуванням у Харкові я зрозумів, що 3.
1. БІЛЯНАУКОВА, протоакадемічна версія історії Обухова. Її носії – місцеві краєзнавці і дослідники, котрі асоціюють територію з тими чи іншими персонажами.
2. НАРОДНА історія, ця сама “пам’ять” з попереднього посту, котра бачить територію крізь призму інших, менш верифікованих символів.
3. ОФІЦІЙНА (“офіціозна”) історія. Найцікавіша з усіх версій, оскільки по факту – відсутня. В кращому випадку – це зшитий із різноманітних, погано припасованих лоскутків, франкенштейн.
Цікавим її робить майже конспірологічна підозра, згідно з котрою весь цей нейтральний “квітково-фруктовий” неймінг є не ціннісною орієнтацією, а, функціональною опцією.
Мета останньої – не дратувати різні групи населення, точніше – потенційних виборців.
Саме тому привітні, абрикосові, зоряні і тд провулки є від Ужгорода до Обухова, і від Обухова – до Харкова.
Безумовно, це номенклатурний новояз, котрий немає жодного відношення до історії території, а відтак і не може вважатися як органічним, так і природнім неймінгом.
Звичайно, топоніміка наших міст і сіл має очиститися від “історично-нейтральних” назв, семантика котрих каструє наші вулиці і площі.