Місцеві новини

Темні води ріки Стугна: чому вона ніколи не була судоходною

Редактор

Темні води ріки Стугна: чому вона ніколи не була судоходною

СПОЙЛЕР: в частині, що стосується нашої території Махновець розглядає питання «судоходності» Стугни, значення терміну «струги» і тд. Якщо коротко, то ні, вологі фантазії обухівських експертів з їх «недавно кент розказував», «а баба казали…» необгрунтовані:

  • Стугна не була судоходною. Вузька, чорна від гумусу («темні води»), затиснута величезними болотами (паводкове русло Дніпра, прим. моя) – вона НІКОЛИ не була ні широкою, ні глибокою.
  • Ні, «в Обухові не виробляли бойові струги» (ку-ку). Хоча би тому, що згідно з Махновцем «струги» це допливи, притоки Стугни. Втім, те, що в Обухові їх не виробляли – факт, а те, що «струги» не човни – версія.

Отже, далі аби не порвати контекст цитую його думки з приводу наступних питань. Йду по тексту зверху вниз, хоча інколи здається, що навпаки.
***
ГЛИБИНА ГИРЛА: БРІД БІЛЯ НЬОГО (описує як у 1093 київські князі йшли на битву з половцями)

… Оскільки Стугну, яка 1 червня «вельми наводнилася», війська все ж перейшли коло Треполя, значить, тут вона не була така вже й глибока. Максимум 120 см, бо за армійським уставом навіть наших днів лише таку глибину можна перебрідати кіньми; піші вої перебрідають глибину в 90 см.

ПРИМІТКА: кому цікава ця територія і її карти відсилаю до

  • КАЗКИ ОБУХІВЩИНИ (ЛЕГЕНДИ СТАРОЇ УКРАЇНКИ): «МОГИЛА ПОЛОВЕЦЬКОЇ КНЯЖНИ» (http://surl.li/unxdz)
  • ДЕ ЗНАХОДИВСЯ «РОДОВИЙ ПУП» м. УКРАЇНКА – ХУТІР ІГНАТІВЦІ (картоверсія) (http://surl.li/unxem).
  • ХУТІР ГУРЕНІВКА, МЛИН, СТУГНА і БАШТАНИ НА ПІСКУ (http://surl.li/unxst)

Там є і брід. Завжди (до будівництва ТЕС) був.

ШИРИНА ГИРЛА: НА КАРТІ 18 ст.
В якості підтвердження своєї гіпотези про те, що навіть у гирлі Стугна не була широкою він наводить «Геометрическій Плань Кіевской Губерній и повЪта Кіевского ж казенной Трипольской волости… Снять и Сочинень ПовЪтовымъ ЗемлемЪромъ Коллежскимъ Регистраторомъ Степаномъ Горшковымъ въ 1798-мъ году» (здається, у мене його немає!!!).

Тут зображено, зокрема, останні 8,2 км течії Стугни з її устям, що впадає в Дніпро, власне, в його правий рукав річку Бистру. Течія Стугни позначена однією звивистою тоненькою лінією.

Справді, «худа струя», реально це означає ширину 2-3, найбільше 5-6 м, бо де течія трохи ширша, маємо дві лінії. Останні зигзагоподібні (три зигзаги зліва, два справа) 800 м Стугни зображені двома лініями, відстань між ними якихось 7-10 м. Отже, ні про яке суттєве розширення самої Стугни і до устя і в усті не може бути й мови, – пише він.

***
ШИРИНА ГИРЛА: СЕРЕДИНА 20 СТ.

Я так розумію, пише він після будівництва Трипільскої ТЕС, що надає його згадкам окрему вагу:

… Повертаюся до «Волги», її заангажував у знайомого шофера. Рушили до Трипілля, на устя Стугни. Приїхали. Від тієї Стугни, яка так детально позначена на землемірному плані 1798 року, тут залишилася хіба що назва. Згадані вище останні 800 м зигзагоподібної течії річки випрямлені, розширені і поглиблені десь на початку 70-х років.

Стугна тепер має тут ширину ЗО-50 метрів, глибока – сюди зайшли високі води Канівського моря. Але навіть і тепер вона чомусь в усті не розширена, а навіть трохи звужена, порівняно з подальшим її руслом. А після його восьмисотметрового відрізка Стугна розлилася, розширилася на сотні метрів. Колишні болота перетворилися на велетенську водойму.

РИБОЛОВИ РОЗПОВІЛИ, ЩО РАНІШЕ БІЛЯ УСТЯ СТУГНА МАЛА 6-8 М ЗАВШИРШКИ, показали, де був наплавний міст по дорозі з Києва на Трипілля (дорога ця позначена й на плані 1798 року); моста цього знесло повінню. Дорога через Стугну ішла якраз на межі між колишніми болотами та придніпровською восьмисотметровою в ширину грядою (її й прорізала річка).

Сучасні гідротехнічні роботи оголили реальність 1093 року. Ростислав утопився якраз біля цього колишнього містка «къ устью» (його тоді не було, бо війська перебрідали Стугну), поблизу гирла річки, там, де тепер розпочинається величезне озеро і де раніш було таке ж величезне болото, котре й «вельми наводнилося» разом зі Стугною тоді від дощів.

Тут у воді Ростислава й спостигла половецька стріла…

***
ВИСНОВОК: СТУГНА НІКОЛИ НЕ БУЛА СУДНОПЛАВНОЮ
Далі він згадує ДВІ ГОЛОВНІ притоки Стугни в наших краях.
Одна -ЛУГОВАТИЦЯ (ЛУКОВАЛИЩЕ) – дехто до цих пір плутає її з літописною ЛУКАВИЦЕЮ (КОБРИНОЮ). Ця права притока є умовно «обухівською».
І КОЗАРКОЮ – наскільки я розумію, ця ліва, «українківська», притока Стугни вже пересохла.

… Але одразу ж після цих 800 м уверх за течією розпочинаються болота Стугни, доповнені болотами її правої притоки Луговатиці та лівої притоки Козарки (між іншим, ці річки відсутні в гідронімічних словниках). Болота ці тягнуться ліворуч до кінця плану.

А з книжки Л. Похилевича «Сказания о населенных местностях Киевской губернии…» (К., 1854) дізнаюсь, що вже за 15 км від свого устя, починаючи від села Нові Безрадичі (нині Обухівського району Київської області), «Стугна, вышедши из гор на днепровские луга, поворачивает к Треполю и течет среди широкого и непроходимого болота» (с. 39).

Звідси зрозуміло, що коли в 1093 році Стугна, «худую струю имЪя», «вельми наводнилася», а за «Словом» була «рострена къ устью», тобто лише до останніх своїх 800 м течії, то тоді від дощів і затопилися ці болота, води були не глибокі, але широкі.
У звязку з такою «худою» ще в давні часи течією Стугни, а такою вона в болотах значною мірою зберігалася століттями, розвалюються всі тлумачення в різних варіантах про «стругьі» як про човни.

СТУГНА НІКОЛИ НЕ БУЛА І НЕ МОГЛА БУТИ СУДНОПЛАВНОЮ У СПРАВЖНЬОМУ РОЗУМІННІ СЛОВА, тим більше для великих бойових кораблів-насад, що вміщували по сорок чоловік. Крім того, про які човни можна вести мову, коли в 1093 році руські війська йшли берегом Дніпра, перебрідали (а не перепливали в човнах) Стугну, йшли на Треполь (нині село Трипілля Обухівського району Київської області) і до города Торчського? Русичі ішли в поле, а не на море. Човни були їм ні до чого, – зауважує він.

Таким чином, за його словами, «річка Стугна, досягаючи всього 68 км довжини «пожерла» «своїх» приток-струг і 5 «чужих» ручаїв».

«Струги» – це безпосередні, «свої» притоки Стугни, допливи її першого ступеня, а «чужи ручьи» це допливи другого ступеня, притоки струг, які, таким чином, для Стугни «чужі», бо безпосередньо в неї не вливаються.

***
БОНУС: ДЕ ДІВСЯ ОБУХІВ?
Окремо він робить ремарку, котра дуже добре пояснює, чому якщо на території Обухова тоді і були поселення, літописно вони не зафіксовані. Все просто:

… Я добре знаю, що по лівому березі Стугни була третя оборонна лінія Русі, тут ішов один із «змійових валів». У системі валів були зведені городи-фортеці Василів, через 20-25 км униз по Стугні – город Тумащ (нині уже згадане село Нові Безрадичі), ДАЛІ АЖ ДО ДНІПРА ЙШЛИ БОЛОТА СТУГНИ, тому вал повертав на північний схід до Вітечівського броду (біля устя річки Віти.

***
ПІСЛЯМОВА
Безумовно, «судоходність» Стугни є таким самим різновидом регіонального міфу, як і «судоходність» її допливів.
Всі вони містять переказ – як джерело інформації, авторитет мовця (кент, бабуся абохто – не збрешуть) і низку подібних елементів («верф», «якорь» тощо).

***

ДОВІДКОВО

Кому цікава тема місцевих міфів читайте:

  • КЛАСТЕРИЗАЦІЯ ОБУХІВСЬКИХ МІФІВ: БАТЬКИ-ЗАСНОВНИКИ, СУДОХОДНІ РІЧКИ І ТАЄМНІ ПЕЧЕРИ (http://surl.li/unyaq)
  • МІФ ПРО «ПОВНОВОДНІСТЬ» КОБРИНИ НА ПРИКЛАДІ ОБУХІВСЬКОГО СЕРЕДМІСТЯ 18 – 19 століть (http://surl.li/unyax)

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Джерело: https://obukhiv.info/news/temni-vodi-riki-stugna-chomu-vona-nikoli-ne-bula-sudokhodnoiu/