Трохи про бомжів, що не бачили асфальту

Вони вбивають, гвалтують і що характерно — крадуть. Можливо, саме ці перманентні ознаки і є глибиною, точніше — дном таємничої (вже ні) російської душі? Втім, найцікавішим, якщо можна використати таке означення в цьому процесі колективної дегуманізації є інше. А саме — ставлення до побуту.

Про різницю в побутових нормах є безліч свідчень.

Про них мені кілька років тому розповідав переселенець з Донецька, котрий стверджував, що приблизно у 30% російських райцентрів немає внутрішніх санвузлів.

Про це нещодавно розповідав Юрій Романенко, котрий після Бучі реально не міг збагнути, як у 21 столітті побутові звички можуть бути на рівні 19.

Про це йдеться у пісеньці Surface Tension – “Ми вас всіх уб’єм”, рефрен котрої звучить з перших мелодій – “ЙОБАНІ БОМЖІ, ЩО НЕ БАЧИЛИ АСФАЛЬТУ”.

Втім, все значно складніше і до певної міри підтверджує, що війна з Росією має кілька семантичних складових. Вона як матрьошка, закутана до смердючих простирадел і куфайок.

Одна з них — це боротьба майбутнього з минулим, футуристичного з архаїчним.

Одним з прикладів того, що подібні історії мали місце і то не раз, не два і не три цілком доступні, більше того відомі.

Приміром, студія Wild Foх у своїй серії “Корчма у Мстиші” тривалий час розповідала про історію Гетьманщини. Серед іншого там було про побут російського окупаційного корпусу у Києві у 18 столітті і разючі побутові відмінності між місцевими і рейтарами.

Але, найбільш характерними для розуміння ситуації є документальні свідчення жителів Львова, котрі у 1939 познайомилися з побутом “освободітєлєй”.

• Да, останні не знали, що таке внутрішнє парове опалення і періодично влаштовували пожежі.
• Да, вони сякалися у пишні австрійські гардини і спочатку використовували “нічні горшки” як кухонну утварь.
• Да, вони розводили в квартирах свиней і курей, бо голод був їх перманентною ознакою.
• Да, вони виглядали (і були) “чорними, нужденними, голодними, достоту як ті бомжі”.

Але, найсмішнішими були два випадки, котрі згодом стали анекдотичними.

Перший — це використання біде як джерела питної води і унітаза для вмивання. І не тому, що не було інших форм для гігієни, а тому що ці були ідентифіковані саме як придатні для обличчя.

Другий — це дружини “ахвіцерів”, котрі пришли до театру у кирзаках і нічних сорочках, котрі вони ідентифікували в своїй системі координат як бальні, святкові наряди.

Звичайно, є інша, “європейська російська культура” Нью-Йорка і Берліна, маргінальна на тлі домінуючої дрімучої.

Звичайно, зараз в мені говорить виключно ненависть, але, очевидно, що це єдиний метод, котрий здатен повноцінно препарувати цивілізаційне тіло Мордора.

Джерело: https://obukhiv.info/news/trokhi-pro-bomzhiv-shcho-ne-bachili-asfaltu/