Від Лісників до Григорівки: що побачили київські дослідники на Обухівщині
Джерело: Київські історії
Знахідка, яка привела спочатку до Києва , а потім у Григорівку…
Спекотним літнім днем ми з друзями вирішили прогулятися в Чорничому лісі, що поблизу села Лісники. Нас місцеві спитали: «а ви вже бачили старий камʼяний міст?»- «Ні, але дуже хочемо подивитися!». Це ж неймовірно цікаво – дізнатися щось про рідний край! – розповіла Оксана Дубініна.
Перша реакція – подив. Капітальна і надійна споруда, у якій використані гарні великі камені. Роздивляючись залишки грандіозної споруди виникало питання «що це?», «для чого це?», «чому тут?».
До речі, ходить легенда, що це начебто камʼяні залишки укріплень, збудованих для оборони Києва перед Другою світовою війною, але насправді вони лежать тут аж з 1914 року…
Несподівана знахідка недобудованої або ж зруйнованої споруди у лісі між селами Кременище, Круглик і Хотів мене дуже зацікавила і спонукала знайти її розгадку. А привела вона до… періоду розквіту цукрової промисловості у середині 19 століття.
В той час це була одна з найуспішніших галузей економіки, яка зрощувала і київських багатіїв, в тому числі. З початку цукроварства від тенденції невеличких поміщецьких цукроварень галузь перейшла до великих цукрових заводів – комплексних будівель з цікавими архітектурними рішеннями. Адже цукрове виробництво давало роботу 120 тисячам робітників і цукрозаводчики шалено збагачувалися, – зауважила вона.
Одним з прикладів стрімкого розвитку був цукрозавод в селі Григорівка Обухівсього району Київської області (колишньої Гусачівської волості Київського повіту Київської губернії). Завод був збудований у 1845 році місцевими поміщиками Мілевським і Комаровичем.
Більше 60 років цукровий гігант працював і розбудовувався, адже господарі мали також цегельний завод і водяний млин. Звʼязок з київськими промисловцями у них був дуже сильний і повʼязаний. На цей час вже активно працювала залізниця, але цей, обухівський напрямок, ще не був розвинений.
Виробництво цукру процвітало і потребувало доставки додаткових паливних ресурсів і продукції, для чого знадобилося залізничне сполучення цукрозаводу в Григорівці з київськими Жулянами і у 1914 почалося будівництво грандіозного проєкт, якому так і не судилося бути завершеному. В подальшому планувалося провести залізничні колії до міста Обухів. Інформації, на жаль, дуже мало, але навіть цієї досить, щоб уявити масштаб цього будівництва.
Ландшафт місцевості можна навіть порівняти з Карпатами – височини з мальовничими долинами, озерами та лісами. Складний рельєф змушував до складних рішень і ось, звідки такі великі камяні опори, які передають нам вісточку від колишньої величі…
До речі ми пізніше знайшли ще залишки в декількох км від того місця, але їх вже майже поглинули ліс і пісок.
Ми з друзями не полінувалися і потім відвідали село Григорівка, де ще з дороги видніється одинока стіна колишнього Григорівського цукрозаводу, але навіть вона своєю формою і поставою вражає, бо має власну цікаву і насичену історію. По фасаду будівлі ви можете впізнати й промисловий київський стиль, який, крім доцільності, обовʼязково містив цікаві декоративні елементи. Цегла, з якої був збудований завод була настільки якісною, що її просто розбирали місцеві жителі і будували свої будинки, – додала вона.
Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3
- Як картографувати міфологію Східного (Обухівського) Поросся
- Міфодизайн міст Обухівського району: що з ним не так
- Германівка у Руліковського: Острозькі, реколонізація Поросся і Глеваки
- Забута топоніміка Злодіївки-Українки: Козарка і Ман(ь)ка
- Обухівський “Збруч” і “реліктовий кордон”: яка річка може претендувати на цей статус