Як боєць із Василькова став символом боротьби проти Росії

Джерело: УП

Від дитинства до фронту

Максим народився за рік до здобуття Україною незалежності, і здавалося, що його життя нерозривно пов’язане з боротьбою за свободу країни. Навчався в коледжі НАУ, працював у різних сферах – від баристи та поліцейського до журналіста. Він був людиною різнобічних інтересів, захоплювався історією, шив автентичні українські жупани та шаровари, грав на бандурі й навіть брав участь у змаганнях з повільного куріння люльки.

Максим з ранніх років проявляв характер, був впертим і не любив теревенити. Мама Максима, Олена Михайлова, згадує, як її син відмовлявся розповідати про свої досягнення та плани. Ця риса залишилася з ним на все життя – навіть після участі у найгарячіших подіях Революції Гідності та в АТО він рідко ділився подробицями. Його позиція була чіткою: “Я роблю це не для того, щоб про це говорили”.

Пошуки власного шляху

Максим завжди йшов своїм шляхом, шукаючи і випробовуючи себе в різних сферах життя. Він працював оператором і журналістом на YouTube-каналі “Всесвітнє Броварське телебачення”, знімав короткометражні фільми, мріяв стати режисером. У Василькові він закінчив коледж НАУ за порадою батька-авіатехніка, але стабільність і технічні науки не приваблювали Максима. Його душа прагнула до творчості й свободи.

Михайлов був активістом і брав участь у численних акціях, де з’являвся у своєму стилі — у вишитій сорочці, жупані, з бандурою та люлькою в руках. Його образ виділявся серед інших, але це було не просто захоплення – це була частина його ідеології та боротьби за автентичність і національні цінності. Його любов до історії була такою глибокою, що він міг годинами говорити про Степана Бандеру чи інші сторінки національної боротьби.

На війні

Коли почалася повномасштабна війна у 2022 році, Максим не вагаючись пішов у добровольці. Він приєднався до батальйону “Братство”, заснованого Дмитром Корчинським, і почав виконувати завдання з підривної діяльності на окупованих територіях. Разом з іншими партизанами з “Братства” Максим став одним із перших, хто організовував і здійснював диверсії на території Росії, що стало символом протистояння і опору окупантам.

У грудні 2022 року Максим разом із трьома побратимами вирушив у своє останнє завдання на території Брянської області. Його супроводжували 19-річний Богдан Лягов, 34-річний Юрій Горовець і 38-річний Тарас Карпюк. Ця операція стала їхнім фінальним боєм. Максим загинув у свої 32 роки, залишивши по собі не лише спогади, а й спадщину справжнього українського героя, який був готовий віддати життя за свою країну.

Спадщина “Непийпиво”

Максим був справжнім воїном, який ніколи не боявся труднощів і небезпеки. Він втілював дух партизанської боротьби – тихий, але рішучий, впевнений у своїй справі до останнього подиху. Мама Максима каже, що він був партизаном не лише на війні, а й у житті – не любив розповідати про свої плани, діяв стримано, але завжди знав, що робить.

Зараз у Василькові та Києві про Максима згадують не лише як про бійця, а й як про людину, яка вміла жити на повну, насолоджуватися кожною миттю, пити каву з друзями, брати участь у змаганнях і глибоко вивчати історію своєї країни.

Максим “Непийпиво” став символом мужності та відданості, продовжуючи надихати нові покоління на боротьбу за свободу України.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

• Фахівці розкрили таємницю васильківської майолікової посудини
• У Василькові діє послуга “Соціальне таксі”
• В двох громадах Обухівського району запрацювали Центри життєстійкості
• У Музеї васильківської майоліки з’явився новий раритетний артефакт епохи
• Навіки 23: наймолодшого “Привида Києва” згадали у День його народження

Джерело: https://obukhiv.info/news/yak-partizan-iz-vasilkova-stav-simvolom-borotbi-proti-rosii/