Місцеві новини

Як могло виглядати зарубинецьке городище в Обухові (спроба реконструкції)

Редактор

Як могло виглядати зарубинецьке городище в Обухові (спроба реконструкції)

Історія будь-якої території починається з 2-х питань:
1. Коли і як вона з’явилася;
2. Коли і як на ній з’явилися перші люди.
Відповідь на обидва питання складна і мені в точному формулюванні невідома.

ЯК З’ЯВИВСЯ «ДОІСТОРИЧНИЙ ОБУХІВ»
Теоретично можна припустити, що архітектором долини р. Кобрина були льодовики, котрі поорали віспинами ярів всю територію Київського плато.
Крім цього є сенс прив’язати її появу до процесів, що супроводжували формування долини Дніпра – від палео-русла до сучасного.

ЯК З’ЯВИВИЛИСЯ «НАЙКОРІННІШІ ОБУХІВЦІ»
З людьми також складно, адже достеменно невідомо, точніше, мені не дуже зрозуміло, був тут льодовик чи шикарна прильодовикова тундра.
Ймовірно, перші люди тут з’явилися вже за палеоліту. Принаймні, 13 000 років до н.е вони смажили мамонтів в урочищі «Криниця» біля Копачева (км 15 від Обухова).
А 8000 років назад вже за мезоліту і точно після льодовика – лосів в сурових бореальних лісах на піщаних дюнах Таценок за 2 км від Обухова.
Іншими словами – пізній палеоліт-ранній мезоліт в цих краях вже бачив перших «корінних» обухівців. Втім, слідів їх побутування лишилося не так багато, не в останню чергу через всі ці катастрофи палео-Дніпра з його доісторичними цунамі.
Отже, я спробував і у мене вийшло як завжди дуже умовно зобразити місце, з котрого, до певної міри «пішла земля Обухівська».

ЦЕ ГОРА «КОЗАРІВ ШПИЛЬ» («Мишилів шпиль», гора «Три дуби»). Для орієнтування – гряда над «Сокаром».
Судіть самі.

  • МЕТАФІЗИКА. Згідно з її китайською геомантичною версією місце під горою називається «водний рот» (впадіння Кобрини в Стугну – в обох випадках йдеться про старі русла), а сама гора – «гора – пращур». Як не дивно, археологія підтверджує цей, «предківський» статус.
  • ГЕОЛОГІЯ. Гора – насправді не «гора», але т.зв. надзаплавний мис («тераса») над правим корінним берегом і Кобрини, і Стугни, і Дніпра.
  • АРХЕОЛОГІЯ. Крім таваріщей, про котрих йтиметься нижче тут жили всі, хто хотів протягом майже тисячі років. Деякі вчені вважають цю місцину еталонною для вивчення еволюції слов’ян і метропольною (держали район – задавали тренди) на певних етапах. Так чи інакше все перше тисячоліття н. е. про неї знали не лише місцеві видри і бобри. Але, і не місцеві теж.
  • ІСТОРІЯ. Городища, поселення, межові знаки, пасовища, поля і луки були теж тут. Що там казати, навіть у моїх батьків там був город. На місці, де пасли своїх тварин і лущили свою вікку за півтори тисячі років до них.
  • ГЕОГРАФІЯ. Вхід в долину, впадіння Кобрини в Стугну, два Змієвих вали, божественний вид на долину Стугни (ширше Дніпра). Уявіть все це в ранковому тумані і ви пізнаєте богів цієї землі без ентеогенів.
  • БОТАНІКА. Тут чудові дуби. Не праліси, років по 100, мо 200, тягнуться ще з Обухова, я їх приписую Бердяєвим-Горчаковим, але, це вимагає уточнення.
  • ФОЛЬКЛОР. Гора – місце «кладів». Чи то отм. Зеленого під нею, чи «польського» в ур. Три дуби на ній. І “печер”, таємничих підземних ходів.
  • ЕКОНОМІКА. Прям під горою у 19 ст. був цегляний завод Бердяєвих, котрий, ймовірно, і нарив цих “печер” + “зїв” частину самої гори.
  • УРБАНІСТИКА. Десь тут був один з попередників Обухова – “хутір ЛУкавиця з городищем”. Під горою зустрічається топонім “Нижній Обухів” і хутір ще в середині 50-х 20 ст.
  • ТОПОНІМІКА. Гора – намисто з назв від 19 ст (всі ці «панські яри» – «княжі сади» і тд) до власне назви (від родини Козирів, що жила під горою у 70-х 20 ст.).
  • ТУРИЗМ. 100% – якщо не найкраще, то 1 з 3 найперспективніших. Інфи про неї стільки, що підготовленому гіду не проговорити. Схилів, ярів і тому подібних мисливців за Ваших копчиком скільки, шо не переходити. Селфиться теж є де, флора і фауна – в нормі. Кусючі єнотовидні собаки можуть скласти конкуренцію слизьким стежкам в інтересі до вашого того, що нижче копчика.

ПО СУТІ.
Інфи про городище катастрофічно мало. Очевидно, що десь на ничках у самозадоволених археологів пиляться дані про розкопки на горі, втім, в загальному доступі я їх не бачив.
З іншого боку, це і не обовязково, оскільки зарубинецькі городища і так добре описані, а жител, згідно з Циндровською, на нашому не виявили (не збереглися «через складні топографічні умови пам’ятки»).

З ЦІКАВОГО: виявили фічу, згідно з котрою черінь для вогню був оточений «глиняним бортиком».

НА МАЛЮНКУ by me and AI
Очевидно, що прекрасні землянки, в котрих жили ці етнічно погано ідентифіковані люди (ост. версія – «слов’яни, котрі перебували під сильним кельтським та германським впливом») виглядали трохи не так.
Ймовірно, десь мав був частокол чи якась огорожа, котра дозволяла фільтрувати наглих сарматів, котрі на той час були головними, хоча і не частими, гопниками цієї частини північного лісостепу.
Десь могло бути якесь місце для мордування тварин типу «капища» як на Дівич-горі.
І кладовище на цій чи паралельній горі.
Але, головне передано +- точно.

ЦЕ:
1. Впадіння Лукавиці (Кобрини) в Стугну.
2. Городище на мисі над ним.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Джерело: https://obukhiv.info/news/yak-moglo-viglyadati-zarubinetcke-gorodishche-v-obukhovi-sproba-rekonstruktcii/