Євреї і Голокост: як це було на Богуславщині

До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, 27 січня, в мережі розмістили унікальні свідчення українських очевидців Голокосту.

Їх опублікував Меморіальний центр Бабин Яр разом із французькою організацією Яхад-Ін Унум, передають Хроніки Обухова.

Свідки з різних регіонів країни розповіли, як у них на очах убивали єврейських дітей, вчителів, лікарів, їхніх сусідів, а потім нацисти закопували цих людей у ярах та лісах, зазначили у пресслужбі Меморіального центру.

Ці свідоцтва публікуються вперше за 80 років з моменту ухвалення нацистським керівництвом указу про «остаточне розвʼязання єврейського питання». Вони були зібрані в результаті тисячі проведених інтерв’ю зі свідками подій Голокосту в Україні та Східній Європі.

НВ публікує свідчення трьох свідків трагедії, розміщені Меморіальним центром Бабин Яр.

Одна з них з Богуславщини, сьогоднішнього Обухівського району.

… Галині було 11 років, коли євреїв убивали в лісі неподалік від її будинку. Вона пам’ятає вбивства, ями, крики маленьких хлопчиків і дівчаток, коли їх вбивали. Ці євреї поховані в лісі, у двох братських могилах.

Галина жила у селі Туники Київської області, коли нацисти вдерлися на територію України. Вона виросла в жорстоких злиднях після того, як її батько був вбитий радянською владою за те, що був «куркулем». Троє братів і сестер Галини померли у часи голоду, коли виснажені з’їли кілька буханців хліба, схованих матір’ю під замком.

У селі Туники не було євреїв, але до війни їх було багато в сусідньому місті Богуслав. За словами Галини, вона добре пам’ятає, як незабаром після приходу до села, нацисти розстріляли з кулемета 35 комуністів, яких вони зібрали разом та поставили над щойно викопаною могилою неподалік від села. Серед них була 18-річна дівчина на ім’я Маринка. Нацисти катували її, нацькували на неї своїх собак, тому що вона читала їм вірш: «Ви заплатите за все / старий ліс гуде / Червона армія йде».

Незабаром після цього, менш ніж за місяць, нацисти почали привозити євреїв з Богуслава і розстрілювати їх над могилами біля лісу, на кордоні між селом і Богуславом, неподалік від могили комуністів. Одна єврейська дівчинка, яку знала сім’я Галини, провела ніч, ховаючись в їхньому будинку. Їй було близько 16 років, і наступного вечора вона повернулася з двома подругами. Мати Галини сказала їй: «Донечко, ми не можемо сховати тебе… ідіть, діти, у мене є власні діти, я не можу ними ризикувати».

Галина пасла корів поруч із місцем вбивства, і згадує, що бачила, як чотири рази поспіль протягом чотирьох днів нацисти розстрілювали групи євреїв. Але, за її словами, це були не єдині випадки, коли там вбивали євреїв. Галина та її друзі спеціально ходили туди, аби подивитися, що відбувається. «Там, у лісі, вбивали євреїв. Не всіх разом, але тільки-но когось спіймають, то вб’ють на місці. Тому що євреї, бідолашні, ховалися». Серед тих, кого Галина бачила вбитими, була й дівчина, яка разом з подругами приходила сховатися до її будинку. «Ті три дівчини плакали так гірко, адже вони хотіли жити». Розстріл проводили тільки двоє німецьких солдатів, у них були гвинтівки. Очевидиця розповідає, як один з солдатів не хотів стріляти та плакав, тому інший офіцер вдарив його по обличчю, взяв його гвинтівку і вбив дівчину. «Ця дівчина сказала: «Пане, ми хочемо жити». Німець направив на неї пістолет, але потім опустив його. А другий кричав йому, щоб він стріляв. І він спробував ще раз, а потім заплакав. А другий вдарив того німця в обличчя, схопив його гвинтівку і піф-паф, убив їх. Дівчата впали поверх тіл, які вже були там». Він застрелив дівчат, розстріляв по черзі.

Євреїв, згадує Галина, розстрілювали мірою того, як ловили, іноді невеликими групами, а іноді й великими, але вирита для них могила була набагато більше, ніж для 35 комуністів. «Вона була широкою, тому що там було багато євреїв, дійсно багато». Друга могила була вирита приблизно за тиждень після розстрілів, свідками яких була Галина та її друзі. Тому що перша була недостатньо великою для всіх розстріляних там євреїв.

Одного разу Галина бачила, як групу з 15 євреїв вели до могили, там були 13-річні діти. Дівчину та її друзів прогнали раніше, ніж вони змогли побачити, як євреїв вбивали. Євреїв привезли до лісу на вантажівці, а потім повели дорогою до могили, де їх вишикували спиною до солдатів і розстріляли.

Жінка пам’ятає, як розповіла матері про розстріл, і вони разом плакали. Коли вона поїхала з матір’ю в Богуслав після розстрілів, в місті не залишилося євреїв, хоча жінки пам’ятали, що до війни їх було багато.

Приблизно за тиждень після вбивств, свідком яких стала Галина, вона повернулася на те саме місце і побачила, що воно засипано землею. Проте тіла були складені так високо, що деякі з них виступали з-під землі.

Галина каже, що тіла євреїв, убитих на цьому місці, все ще знаходяться в двох могилах, які огороджені парканом. «Ми всі знаємо, що там є євреї».

Джерело: https://obukhiv.info/news/evrei-i-golokost-yak-tce-bulo-na-boguslavshchini/