Життя після московських попів: розмова з настоятелем храму про виклики та плани
Священник розповів Хронікам Обухова про себе, своє служіння, історію своєї парафії після її переходу до ПЦУ, плани, мрії та основні аспекти своєї проповіді.
Як ви опинились в Обухові?
Взагалі я з Чернівецької області. Останні 6 років я проживав у Києві, оскільки навчався в Київській православній богословській академії. Ще коли я був дияконом і служив у Києво-Михайлівському кафедральному соборі та збирався невдовзі рукопокладатись на священника мені запропонували служити у Свято-Покровському храмі мікрорайону Яблуневий, оскільки тут громада перейшла до ПЦУ, а попередній настоятель не підтримав це рішення. І одразу після моєї священничої хіротонії Блаженнійший Митрополит Епіфаній призначив мене настоятелем цього храму.
Як розпочалось тут ваше служіння?
Все розпочалось із того, що у відповідності до рішення громади та після оформлення всіх необхідних документів, 25 квітня громада увійшла до храму. Щоб все було у відповідності до законодавства і відбулось під наглядом правоохоронних органів. Мене, як нового настоятеля, було представлено громаді благочинним та духовенством ПЦУ Обухівщини. Було відслужено молебень. Увечері того ж дня відбулась конфліктна ситуація з попереднім настоятелем та кількома парафіянами, котрі не підтримали перехід громади, але в кінці кінців все завершилось добре.
У якому стані був храм, коли ви з громадою вперше до нього увійшли?
По-перше, коли 25 квітня громада увійшла на територію храму то її дуже здивували величезні купи сміття та всіляких непотрібних речей на подвірʼї храму, а також чимала кількість старих меблів (столів та шаф) у храмі, сенс перебування яких не дуже зрозумілий. З першого ж дня ми почали прибирання і дуже швидко стараннями громади був наведений лад і у храмі, і на подвірʼї.
По-друге, на жаль, наші попередники, котрі залишились вірними Церкві на чолі з митрополитом Онуфрієм у єдності з Московським Патріархатом, перед тим, як покинути храм багато що забрали з собою. Це і панікадило (велика церковна люстра), ще невстановлений готовий купол, кілька підсвічників, ікони та інше. Але щось і залишили.
Як відбулась перша літургія у храмі?
Для того щоб провести першу літургію потрібно було придбати багато необхідних для цього речей (євхаристійний набір, кадило, напрестольний хрест, Євангеліє та багато іншого), а також ікони. Вартість цього всього була майже 40 тис. грн. Аби відслужити першу літургію, я придбав усе необхідне за свої власні кошти.
Перше богослужіння відбулось 28 квітня на Вербну Неділю. У ньому взяли участь близько 60 вірян. На освячення ж верби прийшло набагато більше. Віряни надзвичайно раділи вперше почути літургію українською мовою. А також тому, що відтепер храм не в складі УПЦ, яка перебуває в юрисдикції Московського Патріархату, керівництво якого благословляє війну проти українського народу.
Якою була підтримка людей?
Підтримка була дуже великою, як моральна, так і фізична. Люди активні, допомагають, жертвують для храму. У перші ж дні за рахунок чималих фізичних зусиль людей було прибрано і в храмі, і біля храму. Переповідати можна дуже довго. Такими зусиллями ми з часом завершимо всі будівельні та ремонтні роботи (яких надзвичайно багато) і зробимо храм дуже гарним.
Люди дуже задоволені, і до нас на богослужіння приїжджають віряни з Автостанції і з центру Обухова. До слова, мене часто запитують коли місто Обухів буде звільнено від московської Церкви.
Що було за цей невеликий час зроблено?
Як я вже казав, було прибрано храм та територію від усього непотрібного. Придбано все необхідне для звершення богослужінь, великі гарні ікони, нові підсвічники, плащаницю та інше. Було поставлено тимчасовий іконостас у храмі. Побачити все, що було зроблено можна порівнявши фото, які були зроблені коли громада тільки зайшла до свого храму, і фото з недавнішніх богослужінь у храмі. Також був зібраний хор, з яким ми регулярно збираємось на репетиції.
Які ваші подальші плани?
Планів надзвичайно багато, адже попереду ще дуже багато всіляких робіт. Потрібно встановити на храм великий купол, поштукатурити ще дві зовнішні стіни храму та стелю всередині, зробити підлогу в храмі, придбати новий, вже постійний, іконостас, встановити гарну огорожу навколо території храму, побудувати дзвіницю. Як бачите роботи надзвичайно багато.
З чого почнете?
Напевно спершу ми почнемо з куполу. Сподіваємось, що зможемо вже цього року його придбати та встановити. Певна частина суми вже зібрана, але виключно зусиллями настоятеля та парафіян без сторонньої допомоги це напевно нереально. Сума дуже велика (понад 200 тис. грн). Сподіваємось, що з допомогою Божою та небайдужих людей ми це зробимо.
Які основні аспекти вашої проповіді?
Насамперед я намагаюсь акцентувати увагу на необхідності відвідування храмових богослужінь та участі в церковних Таїнствах, насамперед у Таїнстві Причастя.
Поясніть для чого людям відвідувати храми і богослужіння?
Почну з того, що кожній людині потрібно думати не лише про тимчасове земне життя, а й про вічне. Адже рано чи пізно всі ми помремо для матеріального світу, і все, що у нас залишиться це наша душа, а всі наші земні надбання нам вже ніяк не послужать. Щоб у вічності бути не у стражданнях, а блаженстві, то потрібно у нашому земному житті бути з Богом і з Церквою – Царством Божим на землі, брати участь у богослужіннях та Таїнствах. На жаль, дуже багато хто цього не розуміє. Не розуміє, що якщо існування людини порівняти з книгою, то земне життя не більше, ніж передмова, а головною історією є наше вічне життя. Момент смерті – це не завершення книги, а початок першої глави. І у блаженній вічності з Богом можна опинитись лише через Церкву та Таїнства.
Чи багато людей відвідує богослужіння у вашому храмі?
На великі свята приходять 60-70, на щонедільні богослужіння -20-30. На жаль, якщо співставити цю цифру з населенням району, то стає трохи сумно. Адже практично всі назвуть себе християнами, але храми не відвідують. Християни перших століть йшли на богослужіння знаючи, що за це їх можуть вбити. За віру їх сотнями тисяч вбивали римляни, спалювали, віддавали на розтерзання звірям, катували, піддавали тортурам і довгій, болісній смерті. Подібне було і в часи безбожної радянської влади. Але люди навіть за таких обставин йшли на богослужіння. А зараз, коли таких перешкод і випробувань немає, люди чомусь не йдуть до храму.
Розкажіть чому необхідно брати участь у Таїнстві Причастя?
Насамперед варто нагадати слова Господа нашого Ісуса Христа: «Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в самому собі. Хто їсть Мою Плоть, і п’є Мою Кров, має життя вічне. І Я воскрешу Його в останній день» (Євангеліє від Іоана 6:53-54). Причастя є духовною їжею для людини, яку треба приймати постійно і регулярно. Якщо ми уважно придивимось до Літургії, то побачимо, що від початку до кінця вона має ціль і вказує на Причастя зібраних віруючих. Про це говорять і молитви, котрі читає священник, і всі священнодії та чин, який проходить на ній. З цим у нас в Україні велика проблема. Адже навіть з тих, хто ходить на богослужіння, дуже мало людей причащаються. Хтось причащається раз на кілька місяців, хтось раз на рік, а хтось взагалі ніколи. А в ідеалі кожен християнин має причащатись щотижня. Відповідна практика існує в більшості Православних Церков світу, так було в часи апостолів та перших століть християнства. Дай Бог з часом і в нас так буде.